Дж: ну і чудово!
Ф: Ханеее!
Дж: о Фелікс, я пішов
Джисон побіг до друга.
М: а тепер слухай сюди. Якщо ти ображеш Хана, я тобі всі зуби повириваю!
Нк: та ну? Повириваєш? Давай спробуй тільки-но і Джисон тебе кине)
М: думаєш? Я йому дорожчий ніж ти, турок.
Нк: тому я все зроблю, аби він тебе кинув, і коли бідному Ханні потрібна буде підтримка, я піду)
Дж: та ну, справді?
Ф: єма тут розборки
Дж: то ось для чого ти тут. Думаєш знову мені життя зруйнувати?
Нк: та ні, з чого ти взяв?
Дж: ось так значить...ну добре
Джисон з усьої сили вдарив Нікі в лице. Той упав на землю.
Х: ємааа, Хане, а чого коли до нас алкаші в дитинстві лізли, ти їх так не гримав?
Дж: ой, а я не знаю. Я ж битися не вмію
М: ніхіло ти так битися не вмієш
Дж: короче, я нічого не знаю, я іду вчитися
І Джисон побіг геть від друзів.
Ф: граєм в перегони? Я перший!
І Лікс полетів за Джисоном.
Х: знову за ними бігти треба
М: та нууу
І старші неохоче побігли за меншими.
Після уроків Хан вийшов з класу і направився до Синміна і Чоніна. Без стуку Джисон зайшов і застав такууу картину. Синмін і Чонін цілувалися. Хан дістав телефон і сфотографував парочку на камеру. Далі він сховав мобільник і заговорив.
Дж: я не вчасно?
С: ой, Хане, а..ти нічого не бачив, зрозумів?
Дж: ам окейййй "авжеж, у мене зате є фотодоказ, хаха ото буде смішно, коли я Мінхо покажу"
Після фотоклубу Хан пішов додому. По дорозі він заскочив у магазин по мівінку. Він знав, що Мінхо був у Чанбіна, і що Лі навіть не помітить цього. Ключі у нього були, тому Хан спокійно зайшов в дім. Роззувшись і помивши руки, Джисон почав запарювати мівіну. Через п'ять хвилин вона була готова. Хан взяв газировку в холодильнику і почав їсти, періодично залипаючи в телефон.
Та всі ми знаємо, що коли порушуєш правила - маєш погані наслідки. Мінхо прийшов раніше, ніж обіцяв. Тому Лі застав Джисона, який їв мівіну і пив газирований напій.
М: так, а я не зрозумів. Джисонее
Дж: га?
М: ти ж знаєш, як це шкідливо, нащо їси?
Дж: а ну просто так
М: тобто мою мівіну ти викинув був у смітник, а сам собі спокійно купуєш її, поки мене немає?
Дж: я голодний був
М: чому не приготував нічого?
Дж: а мені лінь
Мінхо підійшов, взяв тарілку і висипав всю мівіну в смітник.
Дж: і що я їсти буду?
М: я тобі зараз приготую нормальну їжу
Дж: "дивний він якийсь, що з мівіною не так? Ох, точно, вона ж шкідлива. Яке розчарування"
Через декілька хвилин Мінхо приготував Ханові обід. Хан склав руки, як в молитві, поклонився і сказав:
Дж: о, дякую тобі, великий Лі Мінхо! Ти дав нашому народу їжу! О, славетний Лі Мінхо, спасибі вам, за вашу щедрість
М: єма, я краще піду уроки писати
Дж: та в натурі дякую
М: будь ласка, ваше величносте)
Лі піднявся на гору, ліг на ліжко і, перегортуючи стрічку тіктоку, відпочивав.
