Кривавий Яструб 18+

Розділ 15

Марія Стаффорд

Сімейний маєток — по-справжньому старе і величне місце. Товсті, високі стіни дихали відгоміном попередніх сімей, що тут мешкали.

Але на мій дім він не був схожий.
Це була ще одна пастка, як і та квартира, але вже більш простора і не така порожня.

Мені хотілося впиратися ногами в під'їздну доріжку, хапатися за дверні отвори, аби не заходити до середини, хотілося розвернутися і побігти кудись подалі.

Тієї ночі я б краще лишила спати на вулиці. Мене лякали стіни. Від них неможливо втекти і сховатися. Але на вулиці було ще страшніше. Там не було крові, але була небезпека.

Мене лякали чоловіки зі зброєю.

Навіть ті, що були вірні Робертові.

Той чоловік, якому він мене віддав, лякав до божевілля. Його страшне обличчя і манера говорити. Я вже не пам'ятаю, що саме він мені говорив. У вухах так гуділо, що я його не слухала. Та якби й могла, то всеодно б не стала відповідати.

Я не слідкувала за дорогою і зміною пейзажів. Здавалося, що ми взагалі не віддалилися від того місця.

Коли автомобіль зупинився перед будинком, його взяли в кільце чоловіки зі зброєю. Через декілька секунд пояснень, вони розійшлися по своїх позиціях.

Двері гучно хлопнули.

На вулицю, в самій лише комбінації вибігла Шарлотта. Її розпущене волосся тріпав вітер, від холоду обличчя почервоніло. Спочатку Шарлотта дивилася на мене, як на привида, а потім стала оглядати автомобіля.

Мені тоді вже вели до будинку.

Я машинально підіймала ноги на сходах, аби не впасти.

Томазо тоді здавався страшенно важким.

— Де Роберт?— я здригнулася, і, напевно, скрикнула, коли холодна рука вп'ялася в мій зап'ясток. Шарлотта ще раз смикнула мене,— де Роберт?

— Він лишився.

Якийсь чоловік відтягнув її від мене. Обличчя було знайомим. Я його бачила на весіллі, але імені згадати не могла.

Мене провели до будинку. Знову коридори, знову сходи і порожні кімнати. Я скинула взуття і випустила Томазо, лишивши двері до ванної кімнати відчиненими.

Лишатися в старому одязі було огидно.

Я стягнула з себе все і так і лягла під холодну ковдру. Всі попередні події змішалися в один сніговий клубок. Я тремтіла. Напевно. Від побаченого, чи від страху.