Кривавий Яструб 18+

Розділ 21

Марія Стаффорд

— Я думав поїхати купити пива і повернутися додому.

— Серйозно?

— Вже — ні. Погуляємо трохи. Я покажу тобі закритий зоопарк і обсерваторію, потім постоїми під дверима музею, кинемо монетку до водограю, купимо пива і повернемося додому. Це буде найкраще свято в моєму житті.

— Як ти святкував з братами?

— Напивався.

Одного слова було достатньо, щоб описати все дійство. Зі мною так не посвяткуєш. Або... чом би й ні? Я ніколи в житті не напивалася. Навіть не знаю, які під час цього відчуття.

— Я ще ніколи не напивалася.

Роберт швидко глянув на мене.

— Якщо ще й скажеш, що ніколи не кололася, — ми повертаємося додому.

— Але я не хочу колотися.

— А напитися?

— Окрім вина я ніколи нічого не пила. Ну, ще й шампанське. А є щось таке, що ти не пив?

— Це достатньо великий список. Так відразу все й не скажу.

— Я про алкоголь.

— Тоді не знаю.

Я знову повернулася до дороги. Було вже темно. Горіли ліхтарі. Людей і автомобілів вже майже не було. Наступала ніч.

— Ми виїхали на головну площу. Можеш виглянути у вікно. Я його, до речі, сьогодні замінив,— я повернулася до бокового скла і визирнула. Нічого особливого там не було. Лише ліхтарі і булинки на задньому фоні. Десь далі стояли лавки,— ну що?

— Нічого особливого. Площа, як площа.

— Тоді давай роздивимося ближче.

Роберт зупинив автомобіля і нахилився поруч зі мною, щоб відкрити двері. До салону пробралося холодне повітря. Я вийшла і... нічого не побачила. Порожньо, людей немає, взагалі нічого не має.

Роберт продовжував сидіти.

Я повернулася на сидіння.

— Якщо так продовжиться і далі — то краще поверни мене додому. Такі жарти не смішні. Взагалі,— склавши руки на грудях, я відвернулася до скла.

Роберт стиснув мою ногу. Я смикнула нею, але його долоні позбутися не змогла.

— Ти розсердилася?