Кривавий Яструб 18+

Розділ 30

Марія Стаффорд

Боліло все тіло.

Але найбільше, все ж, ребра.

Було таке відчуття, ніби я всю ніч тільки тим і займалася, що щось робила. Неважливо, важкою була робота, чи ні.

Ніс трохи розспух, але через нього всеодно неможливо було дихати.

Та це були лише фізичні наслідки. Щось таке, що ранить лише поверхню. Про них можна забути. Можна підлікувати і забути, коли вони зійдуть.

Чикаго зустріло нас неприємною погодою. Небо затягнули темні хмари, бив дрібний дощ, а холодний вітер рухався з заходу. Не надто приємне повернення. Після теплого клімату латиноамериканської країни, Чикаго здавалося надто холодним місцем для життя.

Я відразу побачила Ремо.

Він стояв біля автомобіля, руки складені на грудях. Я не хотіла до нього підходити. Взагалі не хотіла тут знаходитися. Найкращим виходом було забрати свого паспорта і купити квитка до Італії.

Тоді мені найбільше в світі хотілося опинитися поруч з сестрами, татом і мамою. Тільки не з новою татовою дружиною. Вона мені матір'ю ніколи не буде.

Роберта я не бачила. Він не сидів поруч зі мною, не виходив зі мною, не йшов позаду. Не говорив. На ранок йому стало краще. Точно краще від того, що було вночі.

Лише мені краще не стало.

— Маріє. Радий бачити,— Ремо навіть зміг посміхнутися. А потім вираз його обличчя змінився. Та він не став нічого говорити. Мені хотілося подякувати йому за це,— я хвилювався.

— Так. Роберт десь позаду. Ти можеш викликати ще когось? Мені потрібно опинитися в квартирі зараз. Я хочу зібрати свої речі.— Мій голос був якимсь тихим.

Боліло горло.

Жодної шалі у мене з собою не було.

— Так терміново, що не можемо почекати чоловіка?

— Так. Викликч когось. У мене... немає з собою телефона.

Я провела долонями по боках і видихнула, озираючись. Повернення додому не було таким радісним, яким здавалося вчора. Тут холодно. Холодно і мокро.

Ремо дивився на мене декілька довгих секунд, а потім кивнув, витягуючи телефона. Телефонувати він не став. Просто написав щось, і за мить вже отримав відповідь.