Кривавий Яструб 18+

Розділ 19

Марія Стаффорд

Я розтиснула пальці, і камінь полетів донизу. Голова тріснула, ніби яйце. Роберт смикнувся. Лівий бік його обличчя заляпало кров'ю і дрібними шматками кістки.

Камінь накрив обличчя не повністю. Мене також заляпало. І відразу почало смердіти. Не тільки кров'ю. А ще й лайном.

Я поглянула на Роберта. На його шиї проступали червоні сліди від пальців. Ніс розбитий, все обличчя в крові.

Він дивився мені за спину.

Я не помітила, як його нога різко ковзнула землею, вдаряючись об мої щиколотки. Удар був таким сильним, що я втратила рівновагу. Грудна клітка вдарилася об землю.

В мить мого падіння почувся перший постріл, потім другий і чийсь крик. Я ховала голову під долонями.

Роберт, стогнучи, піднявся. Позаду хтось лаявся і проклинав все на світі. Я відчула нас своїй спині руку.

— Він у тебе попав?

Хто попав? Куди і звідки? Я болю не відчувала. Жодного. Тому лише простогнала:

— Ні.

Роберт поплескав мене по плечі і піднявся, хапаючись за гілку так, що та затріщала. З його ноги продовжував стирчати ніж.

Я припіднялася на ліктях, розуміючи, що більше ніхто не стріляє. Роберт був позаду. Доводилося викручувати шию. Біля його ніг стогнав якийсь чоловік, хапаючись за руку, що сильно кровила.

— Я благаю...

— У тебе є телефон?— чоловік почав різко кивати,— то давай його сюди.

Цілою рукою він швидко витягнув з кишені телефона і простягнув Робертові. Через секунду я почула незадоволений видих.

— Блядська мережа. Скільки супутників не запускай, а в лісі ніколи не ловитиме,— телефона Роберт всеодно сховав до кишені і опустився поруч з чоловіком на коліна,— скільки вас лишилося?

Той був надто наляканим, щоб відповідати.

Роберт вдарив його в обличчя і коли той впав, сів на груди. Чоловік захрипів. Роберт стиснув його шию обома долонями, але натискав лише двома великими пальцями. Він втискав їх в м'яку ділянку між шиєю і грудною кліткою.

— Скільки вас?

— Залишилося ще троє. Вони патрулюють автомобілі. Але вирушать, коли ми не повернемося. Будь ласка. Я не хотів.