Кривавий Яструб 18+

Розділ 25

Роберт Стаффорд

Роберт сидів за столом. Перед ними лежала купа документів. Числа, числа, числа. Він вже не розумів, які були офіційними, а в яких зазначався продаж наркотиків.

Голова тріщала.

Біль був таким сильним, що, здавалося, з вух польється кров.

Роберт поклав руки на стіл і поглянув на свої пальці. На фоні дерева нігті здавалися жовтими. Він застогав. Дерево отруювало. Легені стискалися. Ребра боліли. Його ніби затягувало всередину. Всередину себе.

Там було тепло, але темно, вогко і неприємно.

Він ще раз поглянув на свої пальці. Бліда шкіра і жовті нігті. Лакована поверхня показувала його відображення. З середини чола цібеніла кров. Роберт хотів витерти її пальцями, але вона була густою, ніби драгля. Довелося не витирати, а відривати від шкіри.

Посередині лишилася лише чорна крапка. Роберт почухав її пальцем. Здавалося, що від неї скоро піде тріщина. Голова боліла. Гуділа. Палала зсередини.

Стиснувши долонями край столу, він різко опустив голову. Чоло і ніс розбилися в кров з першого разу. Гаряча рідина потекла до горла. Роберт вдихнув повітря і сів рівно. Кров потекла на очі. Голова боліла, все пульсувало.

Він вдарив ще раз, ще раз і ще раз, поки на столі не з'явилася перша тріщина. Скалки застрягли у відкритій рані на чолі. Гаряча кров омивала обличчя. Ніс? Носу більше не було.

Роберт провів язиком по зубах. Спереду лишилися лише порожні, закривавлені лунки. Всі зуби він ковтнув. Вони стали посеред горла, заважаючи дихати.

Роберт бився головою ще, ще і ще, поки череп не тріснув. Його обличчя уже перетворилося на місиво. Він втиснув нігті в тріщину і розтягнув черепа. З розкритої рани потік гній.
Голова перестала боліти.

Роберт засміявся. Голова перестала боліти. Гній, разом з кров'ю, затікав йому до рота і до дірки, що лишилася замість носа. Роберт все ковтав.

Зуби впали на дно шлунка.

Роберт затих і почув за спиною тихий сміх. Його кликали. Повернувшись, він помітив, що стіни кімнати почали стискатися. Вони були чорними. І то була зовсім не його кімната.

Посередині стояло ліжко. На ньому лежала Марія. В білій сорочці. Її бліді ноги були навдивовижу довгими, а блакитні очі перетворилися на шматка криги. Коли вона рухала губами, Роберт бачив її гострі, ніби у собаки, зуби.