Кривавий Яструб 18+

Розділ 24

Марія Стаффорд

Вони зіштовхнулися, разом падаючи на маленький столик, який слугував прикрасою. Рівновага була втрачена.

Я закричала, або ще щось зробила, не пам'ятаю.

Ненавиджу кров, бійки, і Роберта. Якщо стається щось хороше, то він обов'язково притягує і погане. Обов'язково. Немає нічого хорошого, після якого не йшло б погане.

Роберт впав спиною на підлогу. Чоловік був на ньому. Він хотів притиснути ножа до його горла.

— Це тобі за нашу сестру, виродку. Зараз найкращий час, щоб попросити мене не приходити потім до твоєї дружини.

Роберт намагався відтягнути ножа від свого горла, а чоловік тиснув сильніше. Я не могла поворухнутися. Свідомість ніби відскочила в інший бік. Чому так? Чому я не можу прийти в себе?

— Вона в Чикаго,— з рота Роберта бризнула слина. Губи стали здаватися вологими.

— Я прийду по неї і туди. Ти повернув Мію монстрові! Ганнібал дав мені дозвіл.

— А чому він сам не прийшов?— Роберт всміхнувся. Надто дивна реакція, як для такої ситуації,— боявся, що я його злякаюся?

— Лякайся свого брата. Вони тепер майже однакові.

— Не смій навіть згадувати мого брата.

Вони ніби забули про мене. І про те, для чого взагалі з'явився той чоловік. Мене не бачили, Роберт все ще намагався відтягнути ножа від шиї.

Сил у нього було недостатньо.

М'язи на руках тремтіли. Але він намагався триматися.

Я схопила вазу, вода висковзнула з неї, облизала мені пальці і холодними краплями закрапала на шкіру.

Роберт вдарив ногами по підлозі. З його горла вирвався дивний стогін, схожий на болюче гарчання.

— Тобі подобається ця повія? Можливо, я навіть не вб'ю її...

Чоловік не встиг договорити. Його обірвав сильний удар і скляний хрускіт. Великі уламки вдарилися об протилежну стіну. Між стиснутими пальцями лишилася лише шийка.

Вода заляпала чоловіків. Квіти впали на Роберта.

У мене завібрувало в руках.

Я вдарила достатньо сильно, щоб ваза розкололася, і щоб чоловік втратив свідомість.