Річка скорботи

Глава 6

Дощ, що мраячись, навів тугу. Юнгі відвернувся від вікна і знову глянув, хмурячись, на екран робочого ноутбука.

— Ти сьогодні додому не збираєшся? — спитав інспектор, застібаючи кітель і поправляючи манжети.

— Маячок Пак Чіміна застряг біля річки, — зітхнув Мін.

— Може, він його втратив? Або сигнал заглючив, подивися, яка погода на вулиці, думаєш, він, правда, там?

Мін знизав плечима.

— Це шоста пристань, Чон.

- Та сама? — напружився інспектор.

— Та сама... — зітхнув Мін.

Поліцейський поставив свою сумку назад на стіл і задумливо глянув на мокру шибку.

— Адже він не натиснув на кнопку, і ми не повинні самі за ним бігати, - старший інспектор знову взявся за лямку від сумки і повісив її на плече. — Робочий день закінчено. Їдь додому, Юнгі.

Юнгі кілька разів кивнув, не відриваючи погляду від червоної точки, що блимає на карті міста. Він відкрив записник і швидко набрав потрібний номер, але ніхто не відповів.

— Ні, так не піде,— прошепотів Мін і почав поспіхом збиратися.

Погода справді була неприємною. Старі двірники гидко рипіли, стираючи з лобового скла мряку, але та миттю з'являлася знову. Біля річки було вітряно і мерзлякувато. Юнгі застебнув блискавку куртки до самого підборіддя і квапливо спустився сходами до берега.

Він одразу його помітив. Чімін сидів зовсім один. Причал був порожній. Юнгі обережно підійшов ближче і сів поруч. Хлопець хитався туди-сюди. Очі його були заплющені, брови зведені, він тихенько стогнав, обіймаючи себе за живіт.

— Ей... — покликав тихенько Мін, щоб не налякати, і обережно доторкнувся до його плеча, але хлопець все одно злякано здригнувся. —Гей, що сталося?

Чімін не відповів, лише сильніше заплющив очі і зовсім стиснувся. Дихання його стало частим і поверховим, він схилився, притискаючись до колін, і закрив голову руками, ніби намагався сховатися від усіх і всього. І Юнгі знав чому. Чімін виглядав як цуценя, що провинилося, якого запинали в кут, що втім, так воно і було.

—Господи... — зітхнув Мін і поклав долоню йому на спину, обіймаючи і тихенько поплескуючи, щоб дати зрозуміти, що він у цьому горі не один.