Дощ, що мраячись, навів тугу. Юнгі відвернувся від вікна і знову глянув, хмурячись, на екран робочого ноутбука.
— Ти сьогодні додому не збираєшся? — спитав інспектор, застібаючи кітель і поправляючи манжети.
— Маячок Пак Чіміна застряг біля річки, — зітхнув Мін.
— Може, він його втратив? Або сигнал заглючив, подивися, яка погода на вулиці, думаєш, він, правда, там?
Мін знизав плечима.
— Це шоста пристань, Чон.
- Та сама? — напружився інспектор.
— Та сама... — зітхнув Мін.
Поліцейський поставив свою сумку назад на стіл і задумливо глянув на мокру шибку.
— Адже він не натиснув на кнопку, і ми не повинні самі за ним бігати, - старший інспектор знову взявся за лямку від сумки і повісив її на плече. — Робочий день закінчено. Їдь додому, Юнгі.
Юнгі кілька разів кивнув, не відриваючи погляду від червоної точки, що блимає на карті міста. Він відкрив записник і швидко набрав потрібний номер, але ніхто не відповів.
— Ні, так не піде,— прошепотів Мін і почав поспіхом збиратися.
Погода справді була неприємною. Старі двірники гидко рипіли, стираючи з лобового скла мряку, але та миттю з'являлася знову. Біля річки було вітряно і мерзлякувато. Юнгі застебнув блискавку куртки до самого підборіддя і квапливо спустився сходами до берега.
Він одразу його помітив. Чімін сидів зовсім один. Причал був порожній. Юнгі обережно підійшов ближче і сів поруч. Хлопець хитався туди-сюди. Очі його були заплющені, брови зведені, він тихенько стогнав, обіймаючи себе за живіт.
— Ей... — покликав тихенько Мін, щоб не налякати, і обережно доторкнувся до його плеча, але хлопець все одно злякано здригнувся. —Гей, що сталося?
Чімін не відповів, лише сильніше заплющив очі і зовсім стиснувся. Дихання його стало частим і поверховим, він схилився, притискаючись до колін, і закрив голову руками, ніби намагався сховатися від усіх і всього. І Юнгі знав чому. Чімін виглядав як цуценя, що провинилося, якого запинали в кут, що втім, так воно і було.
—Господи... — зітхнув Мін і поклав долоню йому на спину, обіймаючи і тихенько поплескуючи, щоб дати зрозуміти, що він у цьому горі не один.

ВИ ЧИТАЄТЕ
Річка скорботи
FanfictionПак Чимін провів частину свого життя у в'язниці за скоєне вбивство, яке свого часу шокувало все місто. Вийшовши на волю, він сподівається розпочати нове життя. Але чи зможе він відкинути своє минуле та стати кимось іншим? Чи йому судилося продовжити...