Річка скорботи

Глава 8

— Цигарки, — Чімін кинув на прилавок гроші, зустрічаючись очима з продоавчинею. - Кемел.

Вона насупила брови і трохи підняла підборіддя. Погляд її затримався на його губах, точніше, на свіжій рані в куточку рота, потім ковзнув нижче і зупинився на руці, що тримала дві червоні гвоздики. Минулого разу вона відмовилася продавати йому продукти, але сьогодні вагалася, а можливо, їй просто подобалося бачити його таким.

— Блек? — спитала вона поблажливим тоном.

— Сільвер, — відповів він, не відводячи від неї очей. — І запальничку.

Жінка поклала на прилавок пачку цигарок із запальничкою та кинула кілька монеток здачі. Чімін згріб їх у долоню і засунув у кишеню.

— Мати твоя у труні напевно перекинулася, — сказала вона і підібгала губи.

— Напевно,— спокійно відповів Пак і ледве помітно посміхнувся, помітивши переляк, що промайнув у очах сусідки. — Як тільки потраплю в пекло, обов'язково перед нею перепрошу.

Хоча насправді він не був упевнений, що всі самогубці потрапляють у пекло, як і в тому, що пекло взагалі існує. Сприйняття його було настільки спотворене всім, що трапилося, що думка про те, що десь є місце гірше, ніж його сповнене страждання життя, просто не могла вкластися в нього в голові.

На цвинтарі було тихо. Чімін зняв кепку і, поклавши біля надгробка квіти, сів поруч на пригріту сонцем галявину.

— Як ти там, мамо? Я ось тут щось не дуже...

Він дістав пачку цигарок і обережно її розкрив. У в'язниці він не курив, бо сигарети коштували дорого, та й взагалі швидко збагнув, що бути тим, хто не курить,— велика перевага, не треба було займати і викручуватися, як це робили інші. Чімін підпалив сигарету і закурив, вдихаючи разом з її димом свою волю, гіркоту та самотність. Але по старій пам'яті він затягнувся надто глибоко і з незвички закашлявся. В голову вдарило, а до горла підступила нудота, але він знав, що його не вирве. Від курива його і раніше частенько нудило. Пак розслаблено витяг ноги і відкинув голову.

— Якось ти сказала мені, що життя схоже на картковий будиночок. Я тільки зараз зрозумів, що це означає, - він гірко хмикнув і, зробивши ще одну затяжку, загасив сигарету. — Будуєш... Будуєш... Начебто як, після довгих мук, все починає виходити, але ні... Один незручний рух, і все знову руйнується. У такі моменти, знаєш, хочеться все кинути.