Далі буде відсилка до майбутньої історії, яка не є частиною тдшл.
Ель прямував сходами Академії до кабінету Відьом. Йому доручили принести туди трави і ось він тягнув на собі величезну сумку, від якої був дивовижний аромат. Інший би вже сп'янів від нього, але не він. Хоча, якщо бути чесним, Еля вже давно нудило від цієї пекельної суміші. Не те, щоб він був неприємний, більше просто концентрований.
Він йшов доволі швидко. Не зважаючи уваги ні на кого, Ель дивився собі під ноги, рахуючи про себе сходи.
В якийсь момент хтось сильно зачепив його плече. Ель різко обернувся і побачив рижу кучеряву голову Осьмуши.
-Для них наче закон не писаний! - бубонів він собі під носа, продовжуючи йти.
Ель зупинився.
Він дивився на Осьмого, який поступово віддалявся від нього. Чомусь йому цей момент здався до біса знайомим. Він хотів гукнути Осьмушу, аби спитати що у нього трапилось, та з вуст зірвалось ім'я:
-Су Хó!
Ель скляк.
Що він щойно сказав?
Це не було "Осьмий" чи "Осьмуша". Ім'я було йому не знайомим. Хто це? Так звати когось з його знайомих? А може, це заморське ім'я? Де він міг почути його?
Ель стулив собі рота рукою, вважаючи, що ось ось побіжить геть, але Осьмуша обернувся до нього.
-Ти мене кликав?
ВИ ЧИТАЄТЕ
Там, де шепоче ліс
FantasyНавчання та життя у Академії давало мені всі шанси на хороше майбутнє,тільки но воно було зруйноване ще у минулому.Єдиною радістю для мене стали дружба та кохання,що тримали мене на ногах.Я на пряму пов'язав своє життя з нечистю,і вже ніяк від цього...
