Курок

Розділ 23

Деймон

наші дні

Двері ліфта відчинилися, і я стрімко увійшов до міського пентхауса Майкла, звернувши за ріг. У вітальні побачив його самого, Кая та Вілла, що сиділи на кріслах і диванах, а Ріка стояла перед відкритими дверима балкона, що впускали приємний вечірній вітерець у приміщення.

Майкл дозволив швейцару впустити мене, отже, він був достатньо заінтригований моїм візитом. І я порадів, що практично вся компанія зібралася тут.

Я кинув літачок, складений із газети, на стіл перед Майклом. Той підняв його без особливого ентузіазму. Він думав, що перше слово буде за ним. Ні. Цю розмову контролював я.

- Ти мене ненавидиш? - Запитав я, глянувши на Вілла.

Хлопець насторожено дивився в мій бік, але нічого не сказав.

Потім я подивився на Ріку:

– А ти?

Вона стиснула щелепи і відвела погляд. Проте на запитання також не відповіла.

- Ви мені не вороги, - звернувся я до всіх присутніх. – Я не хочу цього.

- Тоді чого ти хочеш? - Заперечив Кай.

Я помітив, як Майкл розгорнув літачок зі вчорашньої «Піст» зі статтею про «Вечори спогадів», яку організували на наступних вихідних у «Бухті», занедбаному старому парку розваг Тандер-Бей.

Мені було відомо, що вони думали купити його. Час настав.

– Хочу повернутися до нашого початкового плану. Управляти справами.

Ми збиралися заволодіти Тандер-Бей, і не лише курортним комплексом. Нам потрібно зробити все прибережне містечко своїм клубним будинком.

Кай лише посміхнувся.

– Ця ідея спала нам на думку у вісімнадцять років, коли ми не мали жодного уявлення про те, які гроші та зв'язки знадобляться для її здійснення.

– У нас є гроші.

- Ні, гроші є у Ріки, - парирував Кай. – А у нас – гроші батьків.

Повільно рушивши вперед, я сказав:

- Я контролюю тридцять вісім відсотків готелів Східного узбережжя, дванадцять телевізійних станцій і таку кількість землі, якої вистачить для заснування власного штату, якщо захочеться.