Розділ 26

2 0 0
                                    


Вінтер

наші дні

Я стояла біля медсестринського посту. З гучномовця раз у раз звучали виклики, підошви рипіли по лінолеуму, телевізор транслював канал новин. Притулившись до стіни, я терла долоні один об одного, відчуваючи його засохлу кров, що спеклася на своїй шкірі.

Ти дуже багато чого забула.

Що я забула?

Що він хотів мені повернути?

Деймон говорив так, ніби лишив мені щось на згадку. Наче він не повернеться.

У горло ніби встромлялися голки.

Він планував спливти кров'ю? Тому що не міг подавитися власною гордістю та попросити про допомогу? Мені не вірилось. Деймон - безумець.

І – у глибині душі, де я була здатна зізнатися собі в цьому, – він збирався залишити мене, просто здатися.

Я з силою стиснула щелепи, відмовляючись пролити ще хоч одну прокляту сльозинку через нього.

Бенкс з Рікою бродили по відділенню, пропонували мені каву, пропонували знайти медичну піжаму, щоб я зняла свій скривавлений одяг, але я була прикута до місця в очікуванні лікаря або медсестри, які розкажуть про його стан.

Кай та Вілл теж були тут. У мене виникла швидкоплинна думка зателефонувати сестрі і повідомити її, що Деймон потрапив до лікарні, але я відразу передумала. Він не захотів би присутності тут Аріон. А її б турбувало тільки те, чи вона отримає обіцяні відступні у разі його смерті.

Я почула, як відчинилися і зачинилися двері, і відчула людей, що раптово оточили мене.

– Що ж, він втратив багато крові, – сказала жінка. – Зараз лікарі намагаються зупинити кровотечу, проте містеру Торренсу потрібне переливання. Ми перевірили наші запаси третьої негативної. Це одна з рідкісних груп крові. Йому можна запровадити лише третю чи першу негативну.

У мене перша позитивна, тож я не підходила.

– Нам довелося замовити кілька доз крові із лікарні Меридіан-Сіті. Сподіваємося, вона незабаром надійде.

– Бенкс? – гукнув Вілл. - У тебе ж перша негативна, правда? Адже ми всі брали участь у дні донора минулого літа. Йому можна перелити кров від тебе.

О, добре. Мені стало трохи легше дихати, але вона поки що нічого не відповіла, і я знову захвилювалася.

КурокWhere stories live. Discover now