Дівчина з кексами

глава 1

Ну що ж...Новий і водночас останній мій навчальний рік,- думала я, йдучи у ванну, щоб почистити зуби.Після того як я почистила зуби, я швиденько підмалювала собі очі і витягнула волосся.Волосся я витягнула досить швидко,адже воно було не довгим, всього лиш по плечі.
Погода сьогодні дуже класна, досить сонячно.Я вирішила вдіти свої улюблені чорні шорти та білий топ.
Коли я вже одягнулась, мене покликала мама до сніданку.
-Що сьогодні на сніданок,-енергійно запиталась я в неї.
-Панкейки з кленовим сиропом,твої улюблені :)
Обожнюю панкейки.Серйозно.По мені не видно, що я люблю поїсти,але панкейків я можу з'їсти дуже багато
-Урааа, дякую тобі :)
Я швиденько з'їла свою порцію,попрощалась з мамою і побігла на двір.
Там мене вже чекав Джош.Я хутко застрибнула до нього в машину і ми поїхали по Ешлі і Денні.
Щойно я зайшла в машину,він відразу протянув мені йогуртове фраппучіно.Ми завжди скидаємось на напої і Джош завжди вранці купує їх.Така схема вже діє років 2.
-Як ваша вчорашня вечірка?,-весело запиталась я.
-Ти б це бачила.Денні напився і вже роздягався перед всіма.Добре, що ми з Ешлі його вчасно забрали,-говорив він сильно сміючись.
-Ахахахахаха, я навіть не хочу собі цього уявляти.Він хоча б сьогодні прийде до школи?
-Ну я йому дзвонив і він мав би піти,але хто його знає.А чому тебе не було?
-Не забувай, я тобі вже разів 5 ще від вчора казала.Я мала скласти графік занять.Плюс до того я ще маю піти до сина батьківських друзів.Вони попросила, щоб я з ним позаймалась.
-Ділова жінка :)Дивись вже хто йде...
Тут до нас так само енергійно як і я, підбігла Ешлі.І ззаду неї ліниво йшов Денні.
-Привііііітттттт!,-дуже весело прокричала Ешлі.
-Привіт всім...,-ледве не засинаючи,пробормотав Денні.
-Тримай Ешлі,тримай Денні.
Джош подав Ешлі фраппе,а Денні мінералку.
-Чому ти купив мені мінералку?
-А ти як думаєш?
Той промовчав. Доки ми їхали до школи,ми усі дружньо розмовляли про усе на світі.
У школі ми так само ходили усі разом.Тільки на уроках розходились.
Після школи Джош відвіз мене додому і я знала, що мені скоро потрібно йти на заняття.
І до слова.
Я репетитор по математиці.Не подумайте, я не заучка або ще щось,просто я вважаю,що можу користуватись тим , що знаю і можу заробити на цьому гроші.
Тільки як я прийшла додому, я хутко поїла і побігла до мами у пекарню.Моя мама має власну пекарню.Пекарня одна з найпопулярніших у нас і тому там завжди багато покупців.
-Привіт мамо!
-Привіт дорогенька.Як перший день школи?
-Все нормально.Як завжди.А в тебе як?
-Як завжди :)Ось тримай ці шоколадні кекси і біжи до  місіс Кемерон.
-Це і є ті друзі,сина яких я маю навчати?
-Так.Усе, біжи до них
-Бувай...
Вже була 17,коли я підійшла до їхнього дому.Я чемно постукала в двері і мені їх відкрила місіс Кемерон,я думаю...
Це була жінка років 35,вона була блондинкою і мала досить хорошу фігуру.В неї були темно-сині очі і дуже аккуратні губи
-Доброго дня!,-привітно сказала вона.
-Доброго,-так само відповіла й я
-Проходьте
Я увішла до їхнього дому.Він був у біло-чорному стилі.Виглядав досить стильно.Кімнати були досить великі,та мінімалістичні.Я не встигла ще на щось подивитись,адже місіс Кемерон продовжила розмову:
-Зед наверху,можеш підніматись.
-Заждіть хвильку.Я вам кексиків принесла.
-Дякую,твоя мама точно знала, що любить мій син,-смішно і водночас привітно сказала вона
-Нема за що :)
-Забирай кекси з собою,просто віддаш їх Зеду.Він тут єдиний їх любить,його кімната перша на 2 поверсі :)
-Окей
Я піднімалась на 2 поверх
Коли відкрила двері в його кімнату,я була...М'ягко...Здивована
Він був напівголий.
І перше, що я помітила-це його тату.Величезне тату на його спині.Це був місяць.Дуже красивий місяць.
Я не зрозуміла того, що просто стою і таращусь на нього.
-Еее...Може вийдеш?
-Боже,вибач...,-я швиденько вийшла з кімнати.
Він був досить красивим.Блондин з темно-синіми очима.Він був дуже високим і по його спині і прессу, я можу сказати, що він накачений
Через декілька секунд я почула:
-Заходь.
-Вибач...
-Та нічого,я думаю ти мій репетитор по математиці?
-Ти вгадав.
-Ну окей,сідай...
-Тримай ці кекси,вони для тебе :)
-Кекси?
Мені здається він дуже любить кекси,адже він їх зразу взяв :)
Але він їх не їв при мені.Ну хоча б вихований
Ми займались хвилин 45,після чого він сказав:
-Мені час йти.
-Що?
-Ну...Мені треба йти.Прикриєш мене.
-Ти нікуди не йдеш.
-Чому б це?
-Тому,що в тебе ще 15 хвилин заняття.
-Та ну тебе.
Він вже хотів вилазити через вікно,але я його не пустила
Я просто всілась перед вікном і сказала, що не пущу його.
-Ти серйозно,-вже сміючись казав він
-Я не зсунусь ні на крок.
-А якщо я скажу, що залишаюсь.
-Ну тоді...Можливо.
-Добре,добре...Ти виграла.
Ми дозаймались вже без конфузів.
Тільки я сказала, що кінець, він зразу поліз до вікна.
-А ти не можеш через двері?,-тихо сміючись запитала я.
-Я під арештом так, що...Ні
-Аааа, ну яснооо
-До понеділка
-Угу
Так ми і розійшлись.Тільки я вийшла з кімнати і спустилась до низу,як його мама запитала
-Ну і як він?
-Ну...Він добре знає матеріал.Йому потрібна допомога,але він і сам добре справляється.
-Знаючи його...Отож,дякую за те, що прийшла і за кекси.Ось гроші.Думаю до понеділка.
-До понеділка
Так і пройшов мій 1 день школи.
Навіть не знаю як його описати.Та все таки, він був веселий.І дивний трошки.Та чи знала я, як це знайомство може змінити моє життя