Дівчина з кексами

глава 8

17.09.19

Настав понеділок. Вже майже закінчився вересень.І погода явно давала про себе знати.
Було досить прохолодно.
Я швиденько підмалювалась,вділа білий светр і чорні джинси.
Спустившись на низ, я побачила, що мама приготувала панкейки.
Є 2 варіанти:
1.Або мама щось натворила
2.Або я не знаю
-Мам...
-Що дорогенька?
-Ти просто так не готуєш панкейки, якщо це не свято.
-Ну...
-Ну?
-Нас з татом не буде на вихідні...
-Але ви ж обіцяли!
-Вибач, я не зможу через роботу, а тато у відрядженні...
-Ясно.
-Ти зла?
-Ні, я пішла
Я швиденько взулась і вибігла з дому, не поївши.
Ми з батьками мали поїхати у Бруклін.Там живе моя бабуся і останній раз я їхала до неї років 5 назад.Мені дуже хотілось там побувати.
Тільки я вибігла, я зразу побігла до Джоша.
-Привіт...
-Привіт.Що ти,як ти?
-Дуже і дуже погано
-Оу...Чому?
-Бруклін.
-Не їдеш?
-Ні.
За цей час ми вже доїхали до будинків Ешлі і Денні.
Та вони ще не прийшли.
І Джош обняв мене.
Чесно, це саме те,що мені було потрібно.
Я також його обняла.І дуже старалась не заплакати.Знаючи мене, я могла.
І забула сказати. В цей момент я ще пила чай.
Через декілька хвилин до нас підійшли Еш і Денні.Вони були явно веселими
-АЛОХА,-прокричала Еш
-Привіт,-сказали ми
Ми усі говорили,та я всерівно була сумна.Мені здається, це ісі помітили.
У школі я хотіла знайти Зеда і якось...Вибачитись.Мені просто було це потрібно.Було дуже незручно перед ним.
Та йшовши по школі, я зустріла тільки Джека:
-Привіт,-з усмішкою сказав він
-Привіт...,-сумно відказала я
Еш мовчала
-Що ти якась сумна?
-Ммм...Я не сумна.А де Зед?
-Його ще немає.Я тобі казав.
-Аааа...Ясно.Що ти, як ти?,-я не хотіла щоб він подумав, що я якесь стерво і я мала видатись якоюсь...Веселою
-Ой, та непогано.До речі вчора...
Своїм поглядом, я показала, що не треба говорити про "вчора" при Ешлі
-Вчора...Було б весело якби я з міг приєднатись до вас,-повернувся Джек до Ешлі
-А...Так.Напевно,-усміхнулась Еш.
Ми попрощались і розійшлись
Якось відчувалось те, що немає Зеда.Я за місяць звикла до його голосних привітань зі мною
-До речі...Як вчора погуляли з Зедом?
-Мені з ним весело...Та він мені не подобається.
-І чому ти це кажеш мені?
-Я не дурна.І прекрасно розумію, що вчора сталось.Він тебе попросив?
-Не розумію про що ти говориш.
-Та ну тебе.
В цей момент пролунав дзвінок і ми пішли на уроки.
Після школи нічого такого не було.Я прийшла додому і просто пішла робити уроки. Еш була трохи на мене обіжена,та і так вже нічого не зробиш.І так їй не подобається Зед
Так і пройшов вівторок
День був ніякий,чесно.