Дівчина з кексами

глава 10

23.09.19
   От і настав понеділок. Як я й казала, вихідні в мене були в обнімку з книжками. Та тепер екзамени мали б бути здані на відмінно.
   Зранку все було як завжди, сьогодні аж дужееее вітряно, отож моїм одягом був теплий білий светр і чорні джинси.
   Після всього, я вибігла до Джоша. В них вчора була вечірка і в нього було щось типу  "недопохмілля"
   -Еш з Денні не буде,-сонно промовив він.
   -Мені здається ти теж міг би сьогодні вдома посидіти. Дивлячись по тобі, ви явно добре вчора напились.
   -Все настільки погано?
   -Настільки.
   Ми їхали мовчки. Не хотіла його відволікати від дороги, хоча мені здається він відволікався на все.
   В школі я ходила сама. І сьогодні був тест з англійської. Мені здається, я здала його досить добре. Принаймі, надія помирає останньою.
   Я ходила сама, допоки до мене не прилипли Зед з Джеком.
   З Джошем і Денні ми хоч і могли ходити разом, та це було рідко. У нас не було спільних уроків і ходити разом тільки 5 хвилин було тупо.
   Так от. Про Зеда і Джека:
   -ПРИВІТТТ,-як завжди волав Зед.
   Я вже навіть не звертала на це увагу.
   Привітно усміхнувшись, Джек запитався:
   -А де Ешлі?
   -Його не було вчора на вечірці,-сказав мені Зек
   -Мене теж не було. Ешлі трішки перепила,- не звертаючи уваги на Зеда, сказала я Джеку
   -Трішки,-сарказтично сказав Зед
   Я усміхнулась йому посмішкою "я тебе зараз вб'ю"
   Зед явно це зрозумів і відразу замовк.
   Ми ще говорили доки хтось не викрикнув моє ім'я:
   -КАЙЛІІІ,- весело викрикнула Реббека
   -ПРИВІТТТТ,- так само весело відказала й я
   Ззаду неї був Девід.
   -А що це за хлопці?-хитро, але водночас з цікавістю запиталась Реббека
   -Ой, взагалі забула. Зед, Джек- Ребекка, Девід. Реббека, Девід- Зед, Джек.
   -А ви не та пара, яка танцювала?-запитався Джек
   -Та. Я Реббека, а це мій брат
   -Радий познайомитись,-дружньо сказав Джек
   -І я, не дуже дружньо сказав Зед.
   -А що ви тут робите?-запиталась я
   Тут вже відповів Девід:
   -Ми по суті практиканти. Ми ж все-таки  студенти.
   -Серйозноооо?-з подивом запиталась я
   -Так,- усміхнувся Девід:- "Нам обом 20"
   -Скоро вже дзвінок так що ми підемо,- сказав Зед і потягнув за собою Джека
   -Я вже напевно теж піду,- сказала я
   -Бувай,- сказала Реббека.
   Девід усміхнувся.
   Далі усе було добре. Я ще написала декілька не дуже важливиш тестів, та я їх точно здала на відмінно.
   Я вже дуже чекала канікул. Не знаю чого, але так хотілось нікуди не спішитись і виспатись. Я була готова на любі тести, тільки заради канікул.
   Після школи я забігла додому, швиденько поїла і побігла до Зеда.
   Коли я постукала у двері, він ж і відкрив їх.Я була трішки здивована, адже звикла бачити його маму на вході.
   -Привіт
   -Проходь
   Ми зразу побігли догори.
   Займались математикою ми спокійно. Він вродіби уважно слухав. Наприкінці заняття я запиталась:
   -Тобі не сподобались Реббека з Девідом?
   -Ну чому ж. Тільки Девід,- сарказтично відповів він
   -І чому він тобі не подобається?
   -Не знаю.Просто не сподобався.
   -Якась дурна відповідь.
   Він змовчав.
   Він мені заплатив і я пішла. Йому явно не подобалась наша розмова. Та вже, якось переживу це.