Дівчина з кексами

глава 12

30.09.19
От і останній день місяця. Я дуже рада цій даті. Скоро канікули і я зможу нормально відпочити від школи. Принаймі...Постараюсь.
Я помітила, що погода "підлаштовується" до мого настрою. Якщо все добре, то і погода  прекрасна. Якщо ні, то ні. Це вже аж бісить.              Та в будь-якому разі, погада була нормальною. Не тепло,але й не холодно.
Я вибігла до Джоша та відразу сіла в машину:
-Привіт
-Привіт...
-Що сталось? Ти якась зла
Ні. Як я можу бути злою. Просто Джош цілувався з Елізабет.
-Нічого такого. Просто ти міг би й сказати, що цілувався з Елізабет.
-А ти могла б сказати, що Зед спав в тебе.
Продовження було б...Якби в цей момент, в машину не зайшла Ешлі. Вона явно помітила напругу між нами, тому просто привіталась тай усе. Денні ще не було.
  Вже в школі, ми як завжди, ходили разом. І я просто не могла запитатись в Еш, звідки Джош знає:
  -Звідки Джош знає про те, що Зед спав в мене?
  -Нууу...В нкділю, після того як ми рощійшлись, я зустріла його. Ми говорили. Він сказав мені, що не хотів, щоб Елізабет його цілувала... І він заговорив мене... І я нечайно сказала.
  -ТИ ІДІОТКА?
  -Вибаччч...
  Я розуміла, що в такій ситуації, винна я. І мені в будь-якому випадку потрібно знацти Джоша, щоб вибачитись. Добре, що пам'ять в мене хороша: я пам'ятала, що в Джоша зараз біологія і я відразу пішла туди. Доки я йшла, я виключно дивилась в телефон. І звичайно. Зайти в когось-другий сенс життя.
  Цим кимось виявився Томас. Добре, що хоча б знайомий.
  -Привіт.Кудись спішиш?
  -Ти правий. Мені зараз потрібно до кабінету біології.
  -А вііііннн?
  -Ще не дуже далеко. А що ти тут робиш?
  -Чекаю на Реббеку,вона пішла за паперами. А так як я не знаю, що тут і, де я на даний момент, то з місця я не схожу,-усміхнувся він.
  -Ахаха, якщо хочеш, то я можу провести екскурсію після уроків.
  -А ти можеш?
  -Звичайно.
  -Оооо...Дай мені свій номер і можеш чекати дзвінка,-посміявся він
  -Окей. Тільки після уроків дзвони,-стало смішно й мені.
  Я продиктувала номер і ми розійшлись. Через декілька хвилин вже було видно кабінет біології. Побачивши Джоша, я відращу почала кричати:
  -ДЖОШШШШ, ДЖОШШШШШШ
  Коли він обернувся, на його обличчі було явне здивування
  -Привіт. А що ти тут робиш?
  -Вибач мене. Я не хотіла приховуввти те, що Зед ночував в мене.
  -Я на тебе не обідався так сильно. Усе добре. Я теж не зотів приховувати, що Елізабет цілувала мене. Просто не знав, як сказати.
  -Усе точно добре?
  -Так.
  Він обійняв мене. Значить він,точно не обіжається. Через хвилину пролунав дзвінок. І я зрозуміла, що мені потрібно бігти в інший кінець школи. Прекрасно. Біг- ненайкраще моє достоїнство. Трішки запізнившись, мені нічого не сказали. Плюс бути відмінником. Цілий урок я не розмовляла з Ешлі. Та вона настільки сильно просила пробачення, що через урок ми вже спілкувались. Після уроків мені подзвонив Томас. Він запитався чи можу я зараз провести екскурсію. Зможу.
  Через 10 хв ми зустрілись:
  -Привіттт
  -Привіт,-усміхнувшись, сказала я
  -Яке любиш морозиво?
  -А.Що?
  -Нууу... Я ж маю якось віддячити.
  -Ахахах... Шоколадне
  -Окей. Зараз повернусь
  Томас повернувся з шоколадним та пломбірним морозивом.
  -Любиш пломбір?
  -Обожнюю
  Екскурсія зайняла десь 1 годину. Час пролетів дуже швидко. І томас дуже хороший співбесідник. Ми говорили про все, починаючи від музики і , закінчуючи його, та моїми друзями.
  -А ти знаєш про вечірку Реббеки і Девіда?
  Ой. Девід.
  -Ні, а що це за вечірка?
  -День Народження їхнє. Думаю, Реббека ще запросить тебе.
  -Можливо
  В годині 17, я вже була вдома. Я навіть не помітила, що сьогодні не зустріла Зеда. А потім, я згадала, що в мене сьогодні заняття з ним. Коли я прийшла, його мама, як завжди, відкрила двері. І я пішла до Зеда.
  -Привітттт
  -Привіт,-він якийсь сумний
  -Чому такий сумний?
  -Просто настрою немає
  -Та розкажи вже. Я вислухаю.
  -ВСЕ ДОБРЕ.
  Я змовчала. Більше нічого йому не казала. Крім математики. Швиденько попрощалась і пішла додому.
  Він явно був не в гуморі.
  01.10.19
  Погода сьогодні погана. Прям дуже. Йде дощ і просто всееее. Я вділась набагато тепліше сьогодні. Зранку поїла оладок і побігла до Джоша. Той вже чекав мене в машині. Ми вже не були злі і просто говорили про все. Як завжди. Потім до нас підсіли Ешліта Денні. Денні нам розказував,як  не хотів повертатись додому. Настрій у всіх був хороший.
  Тільки ми зайшли до школи, усі дивились на мене... Якось дивно. Перешіптувались. І так далі. Ешлі відлучилась, щоб розпитати про, що всі так говорять. І повернулась вона явно з погагими новинами.
  -Емммм... Кайлі...
  -Що таке?
  -Нууу... Пам'ятаєш, ти вчора йшла до Джоша, щоб вибачитись...
  -Ну.
  -Ти йому казала про те, що Зед ночував в тебе?
  -Так.
  -Ти... Трохи заголосно, напевно, це сказала
  -В СЕНСІ.
  -Тепер всі думають, що типереспала з Зедом. Хтось пустив слух
  Я не знала, що сказати. Я не знала, що думати. Я просто побігла. Побігла до вбиральні.
  Я не плакала. Це не про мене. Просто стояла над умивальником. І не знала, що робити. І в цей момент, як на зло, з туалету вийшла Елізабет. Давай,можеш сміятись з мене.
  -Це ж неправда,-казала вона це, як ствердження, а не питання.
  -І який тобі толк з цього, якщо це неправда?
  -Тебе сильно шкода.
  -Звичайно.
  Вона подивилась, чи в туалеті нікого немає крім нас. Потім обернулась до мене:
  -Я можу тобі допомогти.
  -З чим?
  -Я справді вірю, що ти не спала з Зедом. Можеш мене вважати ким хочеш, та по тобі видно, що ти б не спала з хлопцем до 18 років.
  -Не продовжуй. Так, що ти хотіла?
  -Ти ж розумієш, якф в мене є зв'язки в цій школі. Я можу тобі допомогти знайти того, хто пустив чутку. Я ж і заставлю на камеру признатись його. Та мені від тебе дкщо потрібно.
  -І що ж?
  -Джош.
  -ЩО?
  -Нуу... Мені сподобався Джош. І ти можеш допомогти мені зустрітись з ним.
  -Навіщо тобі його?
  -Ти ж і так не повіриш, якщо я скажу, що закохалась.
  Якщо чесно, то повірю. Просто Елізабет в цей момент, стала червона як помідор.
  -Нуууу... В це важко повірити.
  -Ну. Як хочеш. Подумай про це.
  І вона пішла.
  Через звилин 5 і я вийшла. Хоча й не всі, але хтось дивився на мене косо. Мене це бісило. На наступний урок, я побачила Елізабет. І я пооодиламь на їх умови. Та зпершу, вона має мені сказати, хто пустив чутку. Вона погодилась.
  Навіть Джош і Денні до мене бігали, щоб мені не було так сумно. Я дуже хотіла розказати Джошу  про Елізабет, але розуміла, що неможна. Аж ніяк.
  Ми з Ешлі просто йшли по коридору, коли почули знайомий голос:
  -Кайліііі,-крикнув Зед
  -О БОЖЕ,-проскиглила я
  Втекти від нього не було сенсу. Він бігає швидко, а мій біг... Міг би бути й краще.
  -Що ти, як ти?-він говорив, як завжди... Як Зед.
  -Погано.
  -Ти ще не чув?-сказала настільки тихо до нього Еш, що аж я почула
  -Чув. Але мені всерівно. Навіть якби це була правда, це явно не справа для всіх.
  -ЯК МОЖНА БУТИ НАСТІЛЬКИ ПОФІГІСТИЧНИМ?-запиталась дуже спокійно я
  -Ну... Дуже легко. Можу навчити,-посміявся він.
  Якщо чесно, мені стало трішки легше. Подобається ця легкість Зеда.
  -Іншим разом.
  Я бачила, що Джек просто поглядом старається підтримати мене. Дякую.
  Після школи я зразу пішла додому. Відмінила всі заняття. Не дуже хотілося кудись йти з таким настроєм. Мені ще раз сказав Зед, щоб я не парилась. ТА Я НЕ МОЖУ. Хоча й чутка несильно розповсюдилась, та я просто хотіла знати, хто це зробив.
  02.09.19.
  Як не дивно, ранок був хороший. Сонечко, тепло. Та це явно не підходило під мій настрій. Настрій,коли я хочу вбитись. І вбити когось. Але їжа покращила мій настрій. Я вибігла на двір та підсіла до Джоша.
  -Тобі легше?
  -На даний момент, хотілося б когось вбити.
  -Уууу...Ну все-все. Тримай.
  -Він подав мені чай. Напевно заспокійливий. Через декілька хвилин, до нас підсіли Ешлі та Денні. Вони також запитались, як я.
  Доки ми ходили по школі, нічого такого й не було. Окрім того, що на мене ще досі подивлялись. Ми з Еш ходили по школі, коли я почула знайомий голос:
  -Кайліііі,-усміхалась Елізабет:-Не проти, якщо я вкраду тебе на декілька хвилин?"
  Ніколи не бачила,як вона усміхається. Аж страшно стало.
  -Иииии, ми не могли поговорити там?
  -ні, звичайно. Я прийду сьогодні до тебе.
  -ЩО?
  -Без "що". Знайти стукача не важко. А от сподобатись хлопцеві...
  -В тебе щось є в голові крім Джоша?
  -Так, мені потрібно трози підтягнути оцінки з хімії, в мене 4 рази в тиждень репатиторства з математика і через день танці. Для мене далеко хлопці не на першому місці...
  -Добре. Вибач. Приходь після 18.
  -Я прийду... Тільки скажи,де ти живеш.
  Ми розійшлись. Ешлі запитала в мене, що вона хотіла. Я збрехала, сказавши, що вона запиталась в мене про роботу з хімії. Повезло, що хімія у нас з Еш окремо.
  Як Елізабет і обіцяла, в 18, вона була в мене.
  -Привіт
  -Угу
  -Я можу зайти
  -Звичайно
  Я повела її до себе в кімнату. Мало того, я взагалі не хотіла, щоб вона приходила до мене.
  -Ти не проти, якщо я зроблю в тебе домашку з алгебри?Просто я трохи не встигаю. А ти за той час, розказуй про Джоша.
  -Окей.
  Я здивувалась, що Нлвзабет справді робить математику. Вона не така вже й дурна. Може вже десь пройшло 30 хв і я помітила, як вона сидить над одним прикладом вже хвилин 10.
  -Можливо тобі допомогти?
  -Чим ти допоможеш?
  -Я репетитор з математики.
  -А. Ой... Тоді... Можеш пояснити, як робити це завдання.
  Я їй пояснила і дала зробити таке сама. І після того, напруга якось спала. Мені говорилось вільніше і я навіть забула, що спілкуюсь з таким стервом, як Елізабет.
  Я й не помітила, як пройшло 2 години.
  -Дякую, що розказала про Джоша.
  -Нема за що. До речі, тобі ж подобався Зед. Чому ти так різко переключилась на Джоша?
  -Та я... Зрозуміла, що він мені не пара
  -Ясно
  -До завтра
  -Папа
  БОЖЕ. Я навіть уявити не могла якою може бути ця дівчина. Це просто перевернуло мене. Але я спавді сподіваюсь, що вона знайде ту людину, котра розповсюдила чутки. Для мене це зараз основне