Дівчина з кексами

глава 2

Ну що ж...
2 день почався так само як і перший.За вікном світило сонечко, я встала так само енергійно.
Швиденько побігла в ванну, підмалювалась, і накрутила  волосся  .Просто захотілось.
Сьогодні я вирішила вдіти футболку в неонових кольорах і білі шорти.Якраз до погоди.
Я хутко спустилась вниз,мама вже поклала на стіл тости з джемом і арахісовим маслом.
Я з'їла свій сніданок,поговорила з мамою і побігла на двір.
Там мене, як завжди чекав Джош.
-Привіт :)
-Алоха.
-Вирішила вчити гавайську?,-насмішливо запитався він.
-Звичайно,-обурено й водночас зі сміхом відповіла я.
Він подав мені фраппучіно і ми поїхали по Ешлі з Денні.
Джошеві хтось подзвонив і він весь час говорив по телефону так, що я була покинута зі своїми думками.
Давайте трішки розкажу про Джоша.
Він мій найкращий друг.Ми з ним дружимо від самого дитинства.З класу 1, якщо не помиляюсь.Ми познайомились на вечері його батьків.Просто він переїхав до нас,коли ще був малим.Його батьки запросили моїх і, щоб Джошеві не було нудно, вони взяли мене з собою.Так ми і стали друзями.І дружемо до тепер.
Джош досить красивий.У нього хвилясте каштанове волосся і великі карі очі. За ним завжди тягаються дівчата,адже він високий і спортсмен.А ми з Ешлі завжди з цього сміємось,адже знаємо якими дітьми можуть бути Джош і Денні.
Давайте тепер трішки про Ешлі.Вона просто ходячий клубочок енергії і веселощів. Ми стали друзями десь з класу 4. В неї руде волосся і зелені очі.Через це хлопці називають її відьмою і після цього ми завжди йдемо їх бити.Ми з Ешлі завжди ходимо разом по магазинах, коли мені потрібна допомога у пекарні, я завжди прошу допомогу в неї, а не в хлопців,адже вони обоє дуже незграбні.
Ну і ще про Денні.Я з Ешлі подружилась з ним у класі 6,хоча ми з нею його не дуже долюблювали.Але Джош з ним дружив ще з класу 4.Денні був розбишакою, нікого не слухав і тому нам дуже не сподобалось, коли Джош привів його до нас в компанію.Але усе змінилось, коли ми взнали його справжнього.Насправді він досить добрий,любить поговорити про усе на світі...За ці роки він дуже змінився,почав гарно вчитися,пішов разом з Джошем у волейбольну команду.
Мої думки перервав крик Ешлі
-ПРИВІТТТТТТ,-прокричала вона на всю вулицю
-Не кричи так Ешлі,-сказала,усміхнувшись я.
-Привіт усім!,-так само енергійно вже сказав Денні
Джош протягнув їм напої.
У Денні вже була не мінералка,а чай Ерл Грей
-Урааа,-радісно прокричав він.
-Ну це вже не мінералка.,-посміялась я
-Та ну тебе,-трішки обурившись відказав він.
Доки ми їхали до школи,ми обговорили все.Я їм розказала про те, що йшла на репетиторство до одного з найвідомішиж хлопців нашої школи.Ешлі зразу сказала,що я повинна познайомити їх, а хлопці обурились.
Але всерівно ми всі посміялись з цього
На одній з перерв хлопці не йшли з нами,адже у них була фізкультура і вони перевдягались.
Я говорила з Ешлі, йдучи спиною вперед, допоки вона не сказала:
-Обережно!
Упс...Я впала.І людина, яка мене втримала теж впала.Я не хотіла обертатись і дивитись, хто такий везучий на мене, доки не почула знайомий голос:
-Аккуратніше на наступний раз
О БОЖЕ
Він подав мені руку і я піднялась.
-Вибач...,-ніяково сказала я.
-Як звуть твою подругу,-спробував він перевести тему
-Ой...Знайомтесь.Ешлі-Зед.Зед-Ешлі
-Радий знайомству
-І я
-Ну тепер і ви знайомтесь,-відказав Зед мені.
-З ким?
Я тормознула.Сильно тормознула.Ззаду нього стояв його друг.Він був вищий за Зеда і я не розуміла як могла його не побачити...
Він красивий.У нього русяве волосся і голубі очі
-Джек,-Привітався він
-Кайлі,-відповіла я.
Зразу ж пролунав дзвінок і ми розбіглись.
-Зачекай!,-крикнув Зед
Я розвернулась
-Більше не накручуй волосся.Тобі з прямим пасує більше.
Ну звичайно.Він мав це прокричати на весь коридор.
Я не встигла нічого відповісти як він побіг.
Ми з Ешлі пішли на урок.
Після уроку мені потрібно було зайти до вбиральні.Ешлі побігла на свій урок,хлопців я теж не бачила.
Я зайшла до вбиральні і зразу пожалкувала.Там стояла головна зірка школи.Елізабет Фінч.
І плюс до того мені всього лиш треба було підправити макіяж і тому я стала за пару кроків від неї.
Декілька секунд вона мовчала...
-Ти знаєш Зеда Кемерона?,-запиталась вона в мене
-Так, а що?
-Зед мій.
В цей момент я засміялась
-Що тут смішного?,-обурено запиталась вона.
-Тебе це напевно повеселить,але він мені не потрібен.
-Тоді звідки ти його знаєш?
-Нууу...Його батьки-це друзі родини
-Ну дивись мені...
В цей момент вона зібрала всі свої речі і пішла
-Стерво,-прошепотіла я
Далі такого цікавого нічого й не було.
Я прийшла додому і зразу побігла на заняття.Коли прийшла,вже була 17 і батьки скоро мали повернутись.
Коли вони повернулись, я пішла до себе в кімнату.
На кінці дня нічого й такого не було.Але одне я знала точно.Елізабет Фінч-найгірша людина яку я знаю.