(Драміона) Поклик Серця[18+]

Глава 18

Pov Драко Малфой
Знову ми разом. Я можу її торкнутися, обняти, поговорити. Як давно я цього хотів. Така горда та чемна Грейнджер. От, чому вона мені так сильно подобається? Чому я її кохаю більше ніж самого себе?!? Це справжнє кохання чи можливо прив'язаність? Якби ж то було все так просто. Від одного її погляд, в мене виникає бажання поцілувати та приголубити до себе. Зараз, не найкращий момент, щоб думати про кохання і всякі дурниці. Війна почалася. Хоч я ще не вбив Дамблдора, але зовсім скоро все буде набагато страшніше.

Десь на півдорозі в нікуди, я прислухався і десь в самому кінці цієї галявини чую незрозумілі звуки. Грейнджер, весь час трималася за мене, щоб раптом не спіткнулася або не відставати від мене. Я не зупиняюся, а вже по мало йду і так само йде й Грейнджер. Ми вже майже доходимо до густих та чорних дерев. Навкруги одна темнота лише світло місяця пробиває своїм світлом шлях. Ми зупинилися. Нема сенсу йти далі. Пару секунд ми мовчки дивилися по сторонам, а тоді ніби нічого не бувало сіли на траву.

— Чортові, комарі! Щоб вас... - пролаявся я, а у відповідь почув смішок.

— Ніколи ти не змінишся, Малфой. Це лише маленькі істоти, - відповіла, Грейнджер.

— Хоч і малі, а кусають ще й як болячи! І навіщо вони лише літають біля мене? Я що так смачно пахнуть? - і вдарив себе по руці.

— Комарі не винні, що їм подобається сам твій запах - Слизеринський. Доречі, що це за одеколон? - раптом запитала вона.

— Звичайний одеколон з різними сумішами трав та спецій. Батько подарував на 16 річчя. Чого тобі раптом  стало цікаво про мій запах? - я був сильно здивований і хотів почути відповідь від неї, але вона мовчала.

Ця мовчанка змусила мене задуматись і поринути в свої думки. Стільки часу минуло. А відчуття ніби вперше. Вона. Кароока, маленька, відмінниця. А серце моє все б'ється й б'ється при погляді на неї. Хочу зробити щось... Та не можна. Не можна показувати своїх почуттів. Я, чорт забирай, Малфой! Мені не можна закохуватись в грязнокровку. Це не можливо. Та яка вже різниця? Я зроблю це, хоч там що.

Забувши про все, я впився в пухкі та солодкі вуста Грейнджер. Схопив її за талію і притиснув до себе. Вона хотіла вириватися, але згодом піддалася моїм чарам. Вона знала чого хотіла, а точніше хоче. Якби їй було огидно, вона б відштовхнула мене від себе. Та вона цього не зробила. Моя ніжна та маленька Грейнджер. Поцілунок міг продовжуватись вічність, та потрібно було діяти миттєво.

Десь над нами пролітали Дементори і вони вже могли накинутись на нас, та їхнім планам щось завадило. А саме, - невидима оболонка, яка вкривала цю галявину і нас. Я подивився на Грейнджер. Вона була спокійна і якось сумною. Мені потрібно було, щось сказати, щось таке, щоб її увагу привернути і тоді я заговорив:

— Нам слід тікати. Якщо вони нас схоплять, то ми більше ніколи не зможемо бути разом. Чуєш Грейнджер?! Ніколи! - сказав я не своїм голосом.

— Ти так сильно кохаєш мене, що не зможеш жити без мене, Драко Малфой? - відповіла вона і я усміхнувся так ніжно як це могло бути.

— Не зможу. Грейнджер я кохаю тебе і не хочу втратити, - сказав я і впився в її вуста.