(Драміона) Поклик Серця[18+]

Глава 10

Pov Герміона Грейнджер
В мене було дивне відчуття. Наче за дверима хтось стояв й підслуховував. І я не помилилася. Звісно коли я відкрила двері то нікого не було, але з'явився клаптик аркушу на якому писало:

«Не забувай хто ти для мене, а хто я для тебе Г.Г»

Я не могла зрозуміти що це означало. Невже все таки Малфой? Але навіщо він підкидає ці записки? Боїться що скажуть інші? Якось низько з його сторони. Я повернулася в кімнату й сіла на своє ліжко. Джинні раптово запитала:

— Що за клаптик? - каже вона.

— Не знаю. Хтось написав мені... знову, - кажу я без емоцій.

— І хто це може бути, - каже вона.

Я простягаю їй клаптик на якому написані слова.

— Вже третя. Що мені робити з нею? - не розумію я натяки Малфоя.

— А ти знаєш хто це? - допитує вона й повертає клаптик мені.

— Ні, - брешу я.

— Можливо це наші хлопці з Гріффіндора? Подумай логічно, ніхто не знає пароль, а комусь підкрадатися якось не логічно. Або це наші хлопці або просто хтось хоче пожартувати над тобою, - каже вона і я вже сама задумуюсь.

Малфой. Як він міг пройти в середину без пароля? Як? Або він наклав закляття або я вже не знаю. Дивно це все. І ліпше не буду нічого казати Рону з Гаррі.

— Можливо ти права, - кажу я й ховаю клаптик в тумбочку.

* * *
На ранок я була бадьора. Вмилася та переодягнулася. Джинні вже сиділа у вітальнні й читала щось. Я підійшла до неї. Сіла поруч й побачила її задумливий погляд:

— Щось сталося? - запитую я.

— Та ні... Гаррі покликав мене прогулятися, - каже вона.

— Це ж чудово! А ти що? - на радощах відповідаю я.

— А я сказала, що подумаю. Скажи я гарно виглядаю? - каже вона і на моє обличчі з'являється посмішка.

— Ти неперевершена! Джинні і до чого такі питання? - кажу я.

— Просто... Рон цілими днями нудьгує... Він майже ні з ким не спілкується, навіть з Гаррі останнім часом мало проводять час. Може поговориш з ним? - каже вона й починає затинатися.

— Добре, я поговорю з ним. Але не думаю, що він захоче мене бачити, - кажу я й задумуюсь.