Кохай мене, якщо зможеш

Частина 1

Моїй мамі, яка підтримує кожну мою ідею

і яка досі не прочитала жодної сторінки

Життя ставить на коліна сильних,

знаючи, що вони підведуться

У двадцять першому столітті королі більше не носять корону – вони носять пістолети за лацканами піджаків, поряд з платиновою кредиткою і виграшною покерною картою. Вони їздять у чорних авто з тонованими вікнами і приходять на вистави, ними ж влаштовані. Вони страчують власноруч.

Вони – мафія, породження ночі і її володарі. Очільники сутінкових війн.

Таких, як ця... ні, ця була особливою.

Лєра підвела погляд на дуло над головою.

Бах.

Місяць тому

Лєра востаннє озирнулася на лабіринти металобрухту, по яким потрапила на звалище, і тільки тоді ввійшла в натовп. Дівчина лавірувала поміж людьми. Вона намагалася пробратися в перші ряди, при цьому ні на кого не наштовхнувшись. Поки що серед юрби були тільки підлітки і трохи старша молодь – жодного натяку на мафіозі, але все одно треба бути пильною.

Здійнявся вітер, який кинув в обличчя Лєри незвично короткі пасма. При світлі дня вони були русявими, але зараз видавалися темними і все одно дратівливо короткими.

̶  І так, бійці готові? – крикнув самообраний ведучий, стоячи поміж двох хлопців, і натовп глядачів вибухнув схвальним галасом.

Суперники лише свердлили один одного викличним поглядом, а тоді водночас потягнулися до комірів верхнього одягу.

Вуличні бої – розвага, яка з'явилася в Писарях півроку тому, коли одна готельно-ресторанна монополія рухнула, а їй на зміну прийшла інша – доба мафії. Мешканці Писарів її так не називали, тільки говорили, що всім керує група людей, які не хочуть називати своїх імен. Можливо, в світі бізнесу це не дуже дивно, ніхто, крім журналістів, і не помітив би, якби вулиці не стали небезпечними.

Лєра протиснулася в перший ряд, ковзнула поглядом по людях на протилежному боці від арени – і все-таки, чому вона вирішила, що мафіозі можуть цікавитися такими бійками? – і лиш тоді зосередилася на суперниках.