Кохай мене, якщо зможеш

Частина 16

Лєра пристебнула пасок безпеки, але не заводила двигун. На машині до місця зустрічі можна дістатися за п'ять хвилин, отже, двадцять п'ять є в запасі для того, щоб опанувати себе. Можливо, вигадати якесь виправдання. Можливо, змиритися з неминучим скандалом.

̶  Хочеш, я сяду за кермо? – запропонував Єгор. Зазвичай йому спали б на думку якісь дотепні коментарі чи заспокійливі слова, але цього разу він не знав, через що саме їм варто турбуватися.

̶  Ні.

̶  Чого хоче голова банди?

̶  Нас не вб'ють.

̶  Взагалі-то я про це й не думав, але раз ти сказала...

̶  Не вб'ють, – ще раз, твердіше запевнила Лєра.

Її впевненість протирічила здоровому глузду, усьому, що Єгор знав чи уявляв про кримінальний світ, про порушення правил, зради і покарання. Дівчина не зраджувала банду, єдине, що голова мав на неї – відео з вуличних боїв, але нехай йде до біса зі своїми заборонами. Хіба можна роками виховувати в людині дух, а потім сподіватися на смиренність?

̶  У чому тоді проблема?

̶  У тому, що від тебе вимагатимуть того ж, що й від будь-якого іншого бандита. Сумніваюся, що тебе тепло приймуть в банду, зате холодно покарають, якщо оступишся.

̶  Я готовий.

Лєра тільки мовчки похитала головою і провернула ключ запалювання, відчуваючи, що ще трошки, і зовсім передумає рушати.

Audi запаркувалося поміж темних загрозливих машин і масивних мотоциклів.

̶  Невже він справді привів усіх? – скоріш сама себе запитала Лєра. Вона першою вискочила назовні і мимохіть завмерла, помітивши чорний мотоцикл «Хонда».

Із кожним наступним кроком в душі обох наростало їдке відчуття, не схоже на жодне інше. Воно було більше, аніж просто тривога, однак менше, ніж жах. Відчуття неминучості.

Бандити стояли у вигляді півмісяця в центрі парковки і мовчки спостерігали за наближенням винуватців «свята». Єгор непомітно переводив погляд з одного на іншого, щоразу натрапляючи на їдкий погляд чоловіка навпроти. Високий і широкоплечий – сильний і загрозливий. Під чорною косухою, яка заміняла мотоциклетний костюм, він був одягнутий в такого ж кольору футболку. Під усім цим точно ховалися м'язи. На кисті правою руки виднілися набиті язики полум'я, початок яких зникав під рукавом, з-за коміра на шиї визирали три трикутники, які, перетинаючись, створювали обман зору, якісь татуювання тягнулися вниз до ключці – Єгор здогадувався, що в чоловіка повністю забита рука, а то й права сторона тіла.