Частина 23

26 6 0
                                    


Власов як генеральний директор виголошував вітальну промову. У проміжках між посмішками на камеру, він спопеляв поглядом Єгора, чи то натякаючи на щось, чи то намагаючись за його спиною роздивитися Лєру. Дмитро радісно оголосив початок презентацій і сів на місце поряд з Біляєвим.

̶  Валеріє... – шепнула викладачка.

̶  Удачі, – кивнула Єва.

Лєра підвелася, відпустивши руку Єгора, і широкими кроками попрямувала ближче до проектора. Ноги самі ступали, твердо і впевнено, наче туфель на шпильках і не було. Краєм ока Туманова вловлювала спалахи камер, вона відчувала, як в такт ході рухається низ плаття, насолоджувалася стуком каблуків по плитці. Тільки дійшовши до трибуни і взявши в руки пульт, Лєра обернулася до залу. Із самовпевненою посмішкою і припіднятим підборіддям.

̶  Добрий день.

Вона нагородила Власова багатозначним поглядом, даючи запам'ятати її до найменших дрібниць, вибудовуючи в його свідомості свій рішучий образ, образ дівчини у чорній сукні. Заради цього моменту варто було терпіти неприкриту спину і незручне взуття.

Лєра взяла пульт, натиснула кнопку, щоб увімкнути перший слайд на презентації, і почала виступ, захопливо розповідаючи про проект і насправді зовсім не контролюючи потік слів, не хвилюючись і не задумуючись. Їй подобалося усміхатися. Вона оглядала присутніх. На першому ряду і сиділи члени ради директорів і Віка. Далі знаходилися студенти, куратори проектів, серед яких і Дмитрівна. Репортери переважно стояли між рядами, перед ними бігали діти. Поглядом Лєра знайшла і Ніну, і Андрія, котрий притулився до стіни, і... Сашу?

Щойно Туманова спробувала придивитися до фігури між одвірками, як та зникла в коридорі. Лєра перемкнула слайд, таким чином відвертаючи увагу, і, на мить спинивши розповідь, швиденько перерахувала студентів: дев'ятнадцять. Дев'ятнадцять і вона сама. Усі на місці, а Саша не ввійшла в список двадцяти. Вдих-видих. Їй здалося.

Вона невимушено окинула поглядом решту гостей в залі, затримавшись лише на обличчі Кості. Він усміхнувся, Лєра підкинула бровами в німому запитанні.

«У нас (як і в ворога) є тиждень, щоб наростити сили», – сказав Макс, коли вперше почув про презентацію проектів.

«Ти хочеш знайти підмогу?»

Отже, тато таки привів підкріплення. Чи блондин тут з власною метою?

Кохай мене, якщо зможешWhere stories live. Discover now