Кохай мене, якщо зможеш

Частина 12

Вдягнувши домашній одяг, який, втім, не сильно відрізнявся від решти чорних спортивних костюмів, Лєра примостилася в ліжку з планшетом в руках. Увагою заволоділи стрічка новин та всілякі короткі відео. Світанок забарвив Писарі спершу у бузковий, а потім занурив у бляклий денний.

Дівчина відкрила список контактів і знайшла номер телефона Боса. Палець зависнув над екраном, але перш ніж Лєра вирішила, чи варто все розповісти, зателефонував Єгор.

̶  Натисни четвірку на домофоні, – одразу сказала Туманова і повільно покрокувала в коридор, щоб відчинити йому.

̶  Лєро, вдягнися, будь ласка, тепліше, – натомість загадково попросив Єгор. – І шапку не забудь.

̶  Що ти задумав? – перепитала та й інстинктивно виглянула на вулицю, та, на жаль, усі вікна виходили на дорогу, а не у двір.

̶  Просто вийди.

Він відключився, щоб не відповідати на десятки запитань в голові Лєри. Дівчина шкодувала, що її вікна знаходяться не з потрібної сторони, і в цей самий час слухняно діставала з шафи зимову куртку – надто товсту, але теплу. Усе одно осіння потребує прання.

Лєра смикнула бігунець, комір куртки прикрив шию, і вже тоді відчинила двері під'їзду. Цікавість боролася з сердитістю – попри всю любов до пригод, зараз Туманова надала би перевагу гарячому чаю і розмовам на кухні.

Єгор чекав, спершись на авто. На світле Audi без даху.

За Лєрою захлопнулися двері, а вона так і стояла на сходинці, поки погляд метався між машиною і спокійним виразом обличчя Біляєва.

̶  Ну, і в кого вкрав?

̶  Цікава реакція... Чому одразу вкрав? – Єгор вдав образу. – Я ж казав, що в мене залишилося дві машини, так це друга.

Він відхилився від дверей, озирнувся, ніби сам вперше бачив авто, а тоді знову глянув на дівчину:

̶  Кабріолет. Без даху. Непоганий початок для того, щоб перебороти страх?

̶  Ні, – відрубала Лєра, лише одним коротким словом збиваючи весь азарт Біляєва.

Єгор зітхнув.

̶  Я знаю, що ти хочеш допомогти, – тремтячим голосом продовжила та, – але не треба. Я не просила.

̶  Просила.

Лєра стиснула кулаки, ігноруючи усвідомлення, що крізь сльози в неї все ж вирвалися кілька слів благання – але це не враховується, вона не контролювала себе.