Кохай мене, якщо зможеш

Частина 25

Лєра сиділа, спершись на велику лікарняну подушку. Вона рідко змикала повіки, дихала неглибоко і зовсім не зважала на те, що відбувається довкола. Відчуття часу зникло, щойно вона опинилася в палаті, надворі вже розвиднілося, а Лєра все продовжувала дивитися поперед себе.

Вона більше не плакала: сліз просто не залишилося, про них нагадували хіба що потоки туші і червоні плями на обличчі.

Замість чорного плаття на Лєрі тепер була піжама вицвіло жовтого кольору; крізь тонкі штани просочувалися плями зеленки – нею, наче в дитинстві, обробили здерті коліна. Поріз на шиї прикривав великий шматок пластиру, а травмоване передпліччя туго замотали еластичним бинтом; через запалені зв'язки ліву руку Лєра могла тримати лише долонею вгору, однак жодна з ран не боліла. Навіть синці в місці уколів не саднили, а їх було більше, аніж пасує хворим. Здається, вона опиралася.

̶  Я ненадовго, – почулося з коридору, і двері до палати відчинилися. Усередину спершу зазирнув невеликий букет різнокольорових квітів, а вже тоді ввійшов і Макс.

Під очима у нього залягли темні кола, щоки запали і зблідли. Він присів на край ліжка дочки і поклав тій на коліна букет.

Лєра провела подушечками пальців по білих пелюстках ромашки.

̶  Я хочу піти звідси, – втомлено промовила вона.

̶  Не вдасться. Усі, хто був у будівлі, пробудуть в лікарні щонайменше два дні.

Бандитів це не стосувалося. У загальній метушні ті зникли з даху і залягли на дно, сподіваючись, що їхні відбитки пальців ніде не засвітяться, можливо, навіть поїхали за місто на тиждень-два. Макс залишився. Прослідкувавши за караваном «швидких» та поліцейських автівок, через вікно повернувся у номер готелю, щоби зранку, після дзвінка з лікарні, демонстративно пройти повз стійку реєстрації і приїхати до Лєри.

̶  Так, ось тільки мене єдину запхнули в неврологічне відділення, – відповіла дочка. Попри все невдоволення, яке вона намагалася вкласти в цю фразу, її голос досі звучав монотонно і безбарвно.

̶  Як мені сказали, ти єдина, хто поклав на лопатки охоронця, коли той не пустив тебе в операційний блок.

̶  Штовхнула. Я його просто штовхнула. Не моя вина, що він не може втримати рівновагу, – Лєра інстинктивно прикрила долонею ліктьову ямку зі слідами від невдалих уколів.