У двері Єгора ритмічно стукали, але у вічку хлопець не бачив нікого. Плечі мимоволі напружилися, голос, який належав чи то страхові, чи то здоровому глузду, нагадував про пістолет, проте Єгор не пішов за ним. Він беззвучно провернув замок, а тоді різко відчинив двері. Діти з веселими зойками кинулися вниз сходами. Біляєву подумалося, що він налякав малечу більше, аніж вони його, але коли в кишені задзвонив телефон, хлопець здригнувся від несподіванки.
̶ Привіт.
̶ Слухай, у тебе ж немає ніяких планів на цю ніч?
Єгор хмикнув на те, як вимогливо прозвучало це запитання. Він кинув погляд на новий ноутбук на столі і кілька списаних аркушів з розрахунками і бізнес-планами.
̶ Ні, жодних планів.
̶ Мені потрібна допомога із завданням. Зустрінемося біля «Ізумруду»?
̶ Я не знаю, як у столиці, але в Писарях торгові центри після десятої не працюють, – єхидно відізвався Єгор, але вже наступної секунди його голос зм'якшився, втратив нотки насмішки. – Мені зараз приїхати?
̶ За півгодини.
̶ Добре.
Єгор дістав з шафи чорну сорочку і сині джинси, прикинувши, що останніми днями було достатньо холодно. До торгового центру Єгор дістався в назначений час. Ще раз, востаннє, увімкнув двірники, щоби прибрати зі скла краплини дощу, а тоді вже заглушив двигун. Фари перестали відкидати світло на блискучий асфальт, а лампочка на стелі салону вимкнулася. Морок навколо розтинав хіба що зелений сигнал світлофора і миготливі барви десь угорі.
Знизу торговий центр «Ізумруд» справді поринув у сон: блакитне вдень скло вікон перетворилося на чорні дзеркала; але зверху, на шостому поверсі, танцюючі неонові лампи свідчили про розпал вечірки. Якщо добре прислухатися, можна було розрізнити окремі фрагменти танцювальної музики.
Біляєв перевів погляд на інший бік дороги, туди, де розкинулася академія мистецтв – усе б нічого, якби Лєра сказала зустрітися там, зрештою, Єгор знає, де вона розташовується, однак та просила саме про «Ізумруд». Прикидаючи, яка ймовірність того, що спросоння дівчина сплутала орієнтири, він знову повернув голову в сторону торгового центру, але краєвид йому перекрила знайома фігура під яскравою жовтою парасолею. Біляєв відчинив двері і злегка зіщулився від неприємного холоду, що ввірвався до салону. Знадобилося зусилля волі, щоб вийти назовні.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Кохай мене, якщо зможеш
Misterio / SuspensoУ неї всередині жили демони. У нього в душі вирувало пекло. Після того, як півроку тому життя сина бізнесмена, Єгора Біляєва, зруйнувалося, метою його буття стала помста Дмитру Власову - тому, хто став причиною краху. Хлопець намагався застрелити в...
