Кохай мене, якщо зможеш

Частина 18

Шини несамовито скрипнули, з асфальту підскочили купки камінців і здійнялися хмарки диму. Авто рвонуло. За вікнами зі скаженою швидкістю поплили вулиці. Усі будинки перетворилися на нечіткі силуети, котрі щосекунди змінювали одне одного. Лея ледь не до болю стиснула кермо, та майже одразу змусила себе розслабитися: спокій і концентрація. Керувати машиною набагато легше, коли не доводиться керувати ще й власним страхом.

Її світ сповнився ревінням двигуна, посмикуванням автівки і сигналами інших бідолашних водіїв. А ще клятим темним Mercedes'ом позаду, за тонованим склом якого Лея не могла побачити переслідувача.

Вона хвацько оминула повільну машину на своєму шляху, затим ще одну і ще.

̶  Трясця, – вилаялася сама собі.

Хай які там перегони вона вигравала в Тесарях і Києві, зараз усе це було геть не схоже на них. Тут немає довгої прямої порожньої траси, немає і мотоциклістів, які б собою перекривали перехрестя для гонщиків. Немає шансу на реванш. Туманова боролася за найцінніший приз – власне життя, яке саме в цей момент і наражала на небезпеку.

Mercedes не відставав. Він оминав автомобілі тими самими шляхами, якими це робила Лея, йому ж навіть легше було, адже водії в страху з'їжджали зі смуги. Mercedes то трішки віддалявся і скочувався вбік, то, наближаючись, ледь не торкався її заднього бампера.

Поворот.

Лея не скинула швидкість, поклавшись на вміння дрифтувати. На дорозі залишилося чорне плетиво, із асфальту піднялися клуби диму, а саме Audi продовжило шлях по лівій смузі, назустріч яскравим фарам і червоному капоту.

Дівчина вивернула кермо, повертаючись в русло правостороннього руху, хоча й не надовго. Поворот вліво – у вузький провулок, тоді вправо – на широку, проте пішохідну, вулицю. Тільки після Леї вдалося виїхати на зручнішу автостраду, де за кілька секунд іншим шляхом до неї приєднався переслідувач. Тепер Mercedes мчав у сусідній смузі.

̶  Божевільний кретин! – кричала Туманова, дивлячись у відображення в боковому дзеркалі. – Хто ти?! Чого ти причепився?!

Раптово їй сяйнула думка: хай хто там сидить за кермом, він переслідує не її. Він переслідує Єгора, котрий мав би зараз повертатися додому на блискучому Audi. Оминувши черговий надто повільний автомобіль, Лея дістала з кишені смартфон, розблокувала, щиро радіючи, що для цього їй потрібно лише прикласти палець до сканера, і, поки траса видавалася порожньою, навпомацки відкрила список контактів. Лівою вона досі тримала руль й інстинктивно вирівнювала машину, коли ж переслідувач зненацька підрізав її.