Частина 2

65 10 1
                                    

Долоні Єгора міцніше стиснули паперовий стаканчик із кавою. Із напою уже давно не підіймалася запашна пара, та й усі бульбашки пінки безслідно розтанули, але за увесь час апетит у хлопця так і не з'явився.

Біляєв сидів на капоті чорного BMW і безтурботно спостерігав за хвилями на річці. Вітер гойдав гілля верб і гнав по небу важкі хмари. Іноді його холодний подих заповзав під пальто, змушуючи Єгора зіщулитися, але покидати безлюдну місцину той не поспішав.

Короткий «б-дзинь» у кишені примусив Біляєва дістати телефон. Пальці в'яло торкнулися екрану, і наступної миті він уже читав статтю з багатообіцяючим заголовком: «Місцевий міліонер набирає команду студентів». Під виділеними жирним шрифтом словами красувалася фотографія усміхнених підлітків, очі яких так і горіли тими щасливими рекламними вогнями.

«Власов Дмитро Григорович, власник мережі нічних клубів у Писарях та за їх межами, оголосив про майбутній проект, нескромно заявивши, що це буде те, чого ніхто з нас раніше не бачив. До розробки нового розважального закладу бізнесмен залучить студентів архітектурного факультету, з якими проведе зустріч уже завтра, 26 жовтня о 9:00 у конференц-залі академії мистецтв...»

Єгор кинув погляд у верхній кутик екрану, де поміж дратівливих значків красувалася дата: 26.10.

̶  Клята розсилка, – процідив, зіскакуючи на землю. – Ще би завтра повідомили.

Утома швидко зникла, поступившись люті. Якщо по спині тепер і бігали мурашки, то тільки від передчуття чогось грандіозного, але точно не від холоду.

Єгор метнув стаканчик із холодною кавою і сів у авто. Занімілі пальці вчепилися в кермо, проте заводити двигун було рано. У голові проносилися десятки думок про те, що він вчинить, щойно опиниться на зустрічі зі студентами. Увірветься в зал? Почне звинувачувати Власова? Крикне на камеру журналістів про те, що цей чоловік підступно забрав бізнес у його сім'ї? Ні. Він уже достатньо говорив і звинувачував, надто багато розповідав.

Біляєв удруге дістав смартфон, але цього разу блискавично швидко відшукав у телефонній книзі потрібний контакт. Після п'яти затяжних гудків у слухавці нарешті пролунав хрипкий незадоволений голос:

̶  Єгор? Що тобі треба так рано?

̶  Хочу купити пістолет.

Кохай мене, якщо зможешWhere stories live. Discover now