Кохай мене, якщо зможеш

Частина 21

Лєра міцно стиснула руку Єгора, коли вони опинилися на задньому сидіння таксі. Хлопець накрив її долоню другою рукою і назвав водієві адресу. Кинув останній погляд на натовп за вікном, який проводжав їхнє авто їдким перешіптуванням, а тоді обернувся до Лєри. Він помітив, як швидко здіймалися її груди. Коли маска спокою на її обличчі розлетиться на друзки, було лише питанням часу. І все ж Єгор досі сердився на дівчину. Вона мала сказати раніше. Про все. Зараз їй не довелося б стримувати дрож, адже Біляєв би їздив з нею по місту стільки, скільки потрібно, зупиняючись стільки разів, скільки вона скаже, аж поки Лєра би не розслабилася на пасажирському кріслі, доки насправді не повірила би, що більше їй не доведеться вибиратися з-під уламків авто.

Коли таксист спинився біля багатоповерхівки, Лєра першою вискочила назовні. Вона відсапувалася, стоячи спиною до авто. Навіть коли воно від'їхало, їй знадобилося ще кількадесят секунд, щоб обернутися до Біляєва.

̶  Якщо ти надумала звикнутися з цим, це погана ідея, – прокоментував Єгор, наче прочитавши її думки: Тумановій тільки здалося, що їй вдасться звикнути до шаленого серцебиття в машинах, через кілька подібних спроб вона зможе опановувати себе настільки, що ніхто навколо не помічатиме, що з нею щось не так. – Ходімо? – запропонував хлопець.

Увесь час, що ліфт підіймався, Лєра подумки лаяла той холод, який чула в голосі Єгора попри звичне тепло його рук.

Дівчина пройшла на кухню, де на столі лежали розгорнуті креслення – то ось, що би вона зробила, якби мала трохи більше часу. Якби мала трохи більше сміливості. Лєра заплющила очі – міцно стиснула повіки, ненавидячи, що просто зараз Єгор мовчки увімкнув кавоварку, мовчки сунув руки під воду, мовчки...

̶  Чому ти це робиш? – не витримавши, різко обернулася вона.

̶  Роблю що?

̶  Мучиш мене, – випалила Туманова.

̶  Тобі здається, – Єгор зосередив погляд на потоці води.

Лєра зробила два болісні глибокі вдихи.

̶  Я хотіла сказати, – винувато вимовила Туманова.

̶  Невже? – прошипів Біляєв, брови сповзли на перенісся. – І за стільки днів не знайшла для цього часу? – він спрямував спопеляючий погляд на Лєру. Більше не було причин стримуватися, адже дівчина сама почала цю розмову.