Еван вийшов з поїзда, і провідник допоміг йому зняти багаж з поїзда. Еван злегка кивнув, вагався на мить, і, нарешті, взяв з кишені п'ять шилінгів і передав його провіднику.
«Дякую». М'яко сказав Еван.
Провідник схвильовано взяв багаж Евана, але це був просто багаж, навіть у щедрого бізнесмена не було б такої великої руки.
«Дякую, пане пасторе, ви такі добрі, ви повинні бути хорошим пастором», - провідник був майже незв'язним.
Вираз Евана блиснуло трохи роздратування, але в підсумку він злегка посміхнувся: «Дякую за комплімент».
Він взяв свій салют від провідника і пішов до платформи. Дивлячись на серйозну жінку середнього віку, яка стояла за колоною, Еван відчув, що, мабуть, знайшов потрібну людину.
Еван підійшов до жінки середнього віку і тепло сказав: «Ви, місіс Сандерс?»
Жінка середнього віку має жорсткий вираз обличчя, а носо-губні лінії на обличчі роблять її більш серйозною і нелюдською. Вона одягнена в довгу коричневу сукню, а її волосся ретельно заправлене за голову. Вона дивилася вгору і вниз на Евана, її тон був трохи жорстким: «Так».
Еван м'яко посміхнувся: «Привіт, я новий пастор, Еван Брюс».
Місіс Сандерс кивнула швидко, її вираз все ще не покращився, вона холоднокровно сказала: «Я місіс Сандерс, парафіяльний секретар Делан-Лір, пастор Брюс, ласкаво просимо в Делан-Лір, є ще один диякон чекає біля воріт вокзалу, будь ласка».
Еван кивнув з посмішкою і сказав подяку, вони збиралися вийти на вулицю, але почув, як місіс Сандерс сказала: «Пастор Брюс, будь ласка. Ви допускаєте мій злочин, при своїй річній зарплаті в чотириста фунтів на рік, наступного разу, коли дасте чайові, тримайте її в межах шилінг, або ви станете банкротом протягом року».
Дивлячись на суворе обличчя місіс Сандерс, Еван трохи збентежено посміхнувся. Півроку тому він повернувся до Англії в кінці дев'ятнадцятого століття за одну ніч. Це вплинуло на нього так само, як життя і смерть, не кажучи вже про те, що Він ще більше не знає цих народних звичаїв, і не дивно, що він зараз потворний.
«Ваші слова є добрими словами для мене, дякую вам за ваше керівництво», - м'яко сказав Еван.
Місіс Сандерс швидко підняла кут рота: «Ви не заперечуєте проти мого злочину».
Після того, як вона закінчила говорити, вона повернулась і вийшла за межі вокзалу. Еван не наважився зволікати, і швидко пішов слідом.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Путівник для Темного Герцога/黑化公爵攻略手册/Guidebook for the Dark Duke
RastgeleЕван подорожував до Англії в кінці дев'ятнадцятого століття; вигаданий герцог і місце, якого не існувало, що змусило його усвідомити, що там, де він знаходиться, був вигаданий світ, світ у книзі, і він був самим мерзенним і безсоромним існуванням у...
