Зелений тиждень

2. Зелені, ніби той ліс.

Юнгі омеги ніколи не цікавили. Він ніколи особливого значенню родині й не придавав, навіть коли його батьки наполягали, щоб їхній син якомога швидше одружився. Його намагалися сватати до багатьох омег, але, якщо альфа їх цікавив хоч на краплинку, то вони альфу - зовсім ні. Усі аргументи та погрози батька він пропускав мимо вух. Мін намагався пояснити, що омега, родина, діти - це все його не цікавить.

Ну не його це й все!

Потім, після смерті батька, вмовляти сина почав тато, але й у нього нічого не виходило, бо Юнгі - наче впертий баран: ніяк не вмовити. Згодом омега Мін змирився з рішенням єдиного сина, та все одно постійно нагадував сину «Ой, помру я, так і внуків не побачу!». Альфа сміявся у відповідь, але, коли через деякий час тато все ж помер, йому було не до сміху. Світ наче став давити на нього з усіх боків, здавалося, що більше йому немає тут місця, бо єдина людина, яку він любив найбільше у світі, пішла. Після цього Мін взагалі перестав йти на контакт із людьми, майже не виходив зі свого двору, окрім, звичайно, лісу, бо пристрасть до полювання прищепив йому ще його дідусь, як живий був, та й з друзів у нього залишився тільки Техьон з Хосоком. Вони разом ходили полювати, але рідко, бо у Кіма тато з двома молодшими братами, яким допомагати потрібно, що альфа навіть й омегу собі знайти ніяк не встигає, та Чон, у якого вагітний омега, що потребує все більше з кожним днем уваги.

Ось так.

Тому більшість часу Юнгі проводить у майстерні, де може не відчувати себе самотнім, через велику кількість роботи, яка падає на його плечі з кожним новим замовленням. Та у чоловіка часу багато, бо ні старих батьків, яким допомагати треба, ні омеги, з яким час проводити, у нього немає.

Але, правду кажучи, столяр думав одружитися. Думав, якщо не кохатиме, то хоча б з'явиться людина, з якою можна буде жити, а то й діти потім будуть.

Шукав.

Справді придивлявся до вільних омег, та все йому не те: то надто слухняний, то надто запальний, то надто нудний, то надто малий. Не міг Юнгі знайти у них омегу, який підходив би йому, а йти у друге село, лише щоб знайти омегу, - ні, дякую.

Ось і живе Мін другий рік поспіль сам.

Альфа підіймає очі до неба, заслонивши ребром долоні їх, щоб сонце не сліпило, й дивиться у далечінь, ніби видивляється кого. Вітер тріпає чорний чубчик, підіймаючи його то вверх, то знову униз опускає.