Зелений тиждень

4. Тікай...

У Юнгі з батьком відносини були досить... не типовими для батька і сина, а можливості їх налагодити не було, бо альфа Мін рано помер. Столяр погано пам'ятає, яким був його батько, тому тато часто йому нагадував.

Батько не звертав на нього достатньо уваги, яку його син потребував, і не вважав це за потрібне. Він завжди казав, що альфа повинен вирости альфою, а те, що його чоловік крутиться навколо їхнього сина, може цьому завадити.

Альфі було шість, коли батько пішов до лісу й не повернувся. Він не пам'ятає, чому батько ходив і з якої причини не повернувся. Пам'ятає лише, що тато тоді сильно плакав. На той час маленький хлопчик не знав, що йому робити і як зарадити людині, яку любить найбільше.

Він пам'ятає, що на якийсь день туги тата, до нього підійшов дідусь і довго лаяв його. Маленькій Мін не повинен був чути те, але гучна розмова дорослих привернула увагу дитини. Тоді Юнгі вперше почув слово «мавка». І тепер, коли він вже достатньо дорослий, розуміє, що тоді мав на увазі дідусь, коли лаяв тата. Його батька, як і багатьох інших альф, забрала до себе та мавка.

Столяр зітхає тяжко й крутить у руках невеличку фігурку з дерева. На нього дивиться зайченя, яке підняло лапку певно для того, щоб постукати, а маленький хвостик підтиснув до спинки. Мін усміхається, дивлячись на свою роботу, та ставить дерев'яну тваринку на стіл.

Він виходить з майстерні й, взявши сокиру, йде до краю лісу. Альфа підіймає сокиру, щоб зрубати дерево, але неочікувано помічає маленького хлопчика, що сидить на траві та плаче. Юнгі зводить до купи брови і йде до хлопчика. Чоловік присідає біля дитини та обережно кладе руку тому на плече.

- Гей хлопче, що сталося? Чому ти один біля лісу? Де твої батьки?

Хлопець здригається й підіймає перелякані очі на альфу. Він витирає сльози та тихо говорить:

- Я пішов до лісу по ягоди для свого молодшого брата, заблукав, потім мене знайшов батько й ми пішли геть з лісу. Коли я вже бачив вихід, повернуся до батька, а його... - маленький альфочка схлипує й продовжує: - А мого батька ніде не має. Я не знаю, як мені його знайти... Це я винен! - він закриває обличчя руками, але потім прибирає їх і витирає сльози. - Батько казав, що справжні альфи не плачуть.

- Іноді можна плакати навіть сильним альфам, - зітхає Юнгі та притуляє до себе хлопчика. - Ходімо, я відведу тебе додому. Твій тато там? - з тяжким серцем питає столяр.