Зелений тиждень

15. Мертві не мерзнуть.

Як тільки Юнгі відкрив очі, його охопив сором за вчорашнє. Щоки рум'яніють кожної миті, як згадує деталі ночі, свої слова, дії та відчуття. Він ще ніколи не відчував такої ганьби.

Альфа не може дивитися на мавку без сорому, тож швидкоруч одягається й вибігає на вулицю, проте забув, що там зима. Вступивши ногами в кучугури, столяр лається та дивиться на двері. Зітхнувши, хитає головою та йде до лавки, яку зробив пізньою осінню.

Чоловік закриває своє лице руками, тяжко дихаючи. Йому так соромно за себе. Чим він взагалі думав? Як він міг? З Чіміном, так сам ще й забажав цього. Він, який казав, що йому таке не треба й це бридко.

І на диво йому навіть не бридко від себе.

Навпаки, Міну сподобалося. Він ніколи такого не відчував й не думав, що те, що з ним робила мавка, може бути приємним, якщо цього хотів би й він.

- Юнгі, - альфа повертає голову на голос лісного духа. - Я не для того відпоював тебе чаями, аби ти знову на морозі сидів. Зайди назад, - мавка показує у бік хати й заходить перший. - Я не повторюватиму вдруге! - чується голос з хати.

Юнгі зітхає й заходить за ним. Він мовчить, не знає, що сказати, проте Чімін поводиться, наче нічого не було.

Через це чоловікові починає здаватися, що то все йому наснилося.

***

Столяр сидить на ліжку з вогниками, роздивляючись сторінки книжок. Він просить їх читати по черзі й допомагає, якщо в когось не виходить.

- Батьку, прочитай нам щось, - просить Пуп'янок, вмостившись в ліжку.

- Але ви вже й самі можете прочитати, що хочете, - говорить альфа, проте обирає книжку з їхнього невеликого переліку. Було б непогано, аби з'явилися нові, але знову просити Чіміна він не дуже то й хоче.

- Але під твій голос так добре спати, - усміхається Брунька.

- То ви спати хочете, а не казки слухати? - пирхає чоловік. Чортенята починаються усміхатися, вкладаючись у ліжко. - Добре, - хитає головою він і відкриває книжку, починаючи читати.

Коли у хату заходить Чімін з декількома невеликими колодами. Він кладе їх біля печі й кидає оком на столяра й дітей. Мавка дивиться на чоловіка, що продовжує читати й не звертає на нього ніякої уваги. Обережно підходить й накриває плече рукою. Альфа повертає до нього голову, замовкнувши.