Зелений тиждень

12. Деградація.

Рік потому

Юнгі роздивляється блакитне небо з різних форм хмаринками. Одна схожа на черепаху, друга на рибу, а третя взагалі на квітку. Роздивляючись кожну хмаринку, альфа натрапляє очима на хмарку, що схожа на Чіміна. Довге волосся, яке закриває гнилу спину, квітковий вінок на голові та сумні очі, що дивляться на нього. Це виглядало б більш зворушливо, якби чоловік побачив це у житті, проте ця думка лякає його.

Його лякає те, що він починає розуміти мавку, розуміти його почуття, його дії та ненависть до його прадіда.

Окрім того, це бентежить.

- Батьку!

Мін повертає голову на голос і бачить Бутончика, який йде до нього. Він зітхає.

- Так? - питає столяр. Чортеня вже доросле й вважається повноцінною мавкою з сьогодення, проте у Юнгі відчуття, наче його власна дитина виросла й повинна вилетіти з батьківського гнізда. - Що ти хотів?

Бутончик сідає поряд з ним на коліна й дивиться, а потім тихо говорить:

- Мені вже час йти, - тихо говорить він, із сумною усмішкою на повних губах, як у його тата.

Чоловік з розумінням киває й ще трохи дивиться на вогника, а потім поправляє вінок на чужій голові.

- Я буду сумувати, - теж сумно усміхається альфа, а потім додає: - Сину.

Бутончик зі сльозами на очах кидається до нього на шию й обіймає, втягуючи носом запах ялівцю*¹.

- Я теж... - шепоче вогник та шморгає носом.

Юнгі підіймає очі, коли чує тихі кроки, й зустрічається з сумними очами мавки. Схоже, Чімін відчуває теж саме, що і він, але, на відміну від Міна, лісний дух є татом Бутончика.

Столяр відриває очі від Чіміна, бо дивитися на нього огидно, й переводить їх на чортеня.

- Сподіваюся, ми ще побачимося, - намагається усміхнутися сильніше чоловік.

- Звичайно, - киває головою Бутончик й бере альфу за руки. - Я обов'язково прийду, коли тато завагітніє і коли ти будеш... - він замовкає й підіймає на столяра ще більш сумні очі. - І коли ти будеш помирати...

Мін усміхається та гладить зелене волосся.

- Ти хороша дитина, - він обережно цілує Бутончика у лоба й підіймається на ноги. Чоловік проходить повз мавки, не кинувши ні одного погляду, й повертається у хату.