Зелений тиждень

9. Огидний омега.

Юнгі сидить під старою березою та вистругує ще одну іграшку для вогників. Він обережно проходить ножем по дереву, щоб зробити потрібну форму крил синиці. Альфа вистругує кожну пір'їнку й слабо всміхається, уявляючи реакцію чортенят на дерев'яного птаха. Зрозумівши, про що він думає, чоловік мотає головою, намагаючись перестати думати про це.

Столяр вистругує дзьоб синиці, як чує шелест трави. Мін відривається від роботи й бачить поряд із собою Бруньку. Він усміхається йому та пропонує сісти поряд. Чортеня з радістю погоджується та сідає біля альфи. Вогник уважно слідкує за рухами Юнгі та намагається роздивитися кожен штрих на крилах, який робить чоловік.

- А що це за птах? Я ніколи не бачив такого.

- Синиця. У них жовтенька грудка та сині крила. Фарби у мене немає, тому пофарбувати його я не зможу, але ти можеш уявити. Це допоможе розвинути твою фантазію.

Вони знову мовчать. Брунька продовжує слідкувати за роботою альфи, а потім неочікувано каже:

- То ти тепер наш батько?

У Міна від несподіванки з'їжджає ніж і він ранить свою руку. Столяр шипить та відкидає ніж з фігуркою в сторону. Роздивившись вавку, Юнгі зітхає та повертає голову до чортеня:

- Ні, я не ваш батько. Твій батько, як і інших вогників, помер чи не так? - підіймає брову вверх.

- Але ти перший, хто нас не боїться, грається з нами та навіть робить іграшки, - Брунька зводить брови й дує свої губи. Чоловік зітхає та знову бере до рук ножа. Він продовжує вирізати фігурку птаха, як чортеня продовжує говорити: - Ніхто раніше так не робив. Навіть наш тато. Він, звичайно, проводить з нами дуже багато часу, намагається гратися, але в нього не виходить так, як у тебе. А ще поряд з тобою так тепло спати. Й ти дуже м'якенький. Я б хотів спати з тобою завжди, - вогник усміхається, розповідаючи, й помічає легку усмішку на вустах альфи. - Можна я буду називати тебе батьком?

Мін лише зітхає:

- Як хочеш...

Брунька радо пищіть та пірнає під руку столяра, міцно обіймаючи його.

- Батько...

Юнгі лише намагається стримати усмішку, тому кусає свою губу й продовжує вирізати птаха, доки його серце радісно б'ється в грудях.

***

Альфа потягується, зчепивши руки у замок, та тягнеться до неба, протяжно позіхаючи. Сонце яскраво світить у вічі, тому чоловік усміхається, дивлячись на золотий шар, й знову позіхає. Він хоче розім'яти шию, тому повертає її у різні боки, але неочікувано бачить мавку з чортенятами під тим самим деревом, що й декілька днів тому.