Зелений тиждень

10. Я вирішив.

Відчуваючи один з останніх теплий промінь літнього сонця, Юнгі відкриває очі й тихо шипить, відчуваючи біль в шиї та плечі. Він намагається сісти обережно, але тіло за ніч заніміло через незручну позу й сон на підлозі.

Столяр потирає шию рукою, намагаючись розігнати кров, щоб біль зменшилася, але альфа гарчить, коли у скронях відчувається болість. Мін продовжує сидіти на підлозі, намагаючись прийти в себе і дочекатися, аби мігрень пройшла.

Очі чоловік підіймає, коли чує шурхіт одежи та кроки. У дім заходить мавка, навіть не кинувши на Юнгі погляду, та йде до столу, на якому лежить багато різної трави й склянок з тарілками. Альфа мовчки спостерігає за лісовим духом, але, не втримавшись, все ж таки говорить:

- То ти що, зілля ще вариш? Не тільки мавка, а ще й відьма? - пирхає.

Він чує, що мавка пирхає йому у відповідь, але нічого не говорить, а продовжує щось місити в мисці. Столяр зводить брови, коли лісовий дух підходить до нього з тою тарілкою в руках і сідає поруч на коліна.

Мін мовчить, коли мавка зачісує його кучеряве волосся назад, й шипить, коли торкається скроні. Альфа розуміє, що, скоріше за все, в нього там рана, яку залишив лісний дух, але вражає його інше - те, що мавка починає накладати якусь зелену масу на вавку.

- Нащо? - все, що вилітає з рота чоловіка, проте дух не збирається відповідати. - Я бачив.

- Що бачив? - тихо питає мавка та, піднявшись на ноги, повертається до столу.

- Що з тобою трапилося, - лісовий дух завмирає на секунду з тарілкою у руках. - Мій прадідусь дійсно негарно вчинив стосовно тебе, згоден, але не думаєш, що ти перегнув палку?

- Перегнув палку? - перепитує тихо мавка. - Це зробив Джихун на тій галявині.

- Він не штовхав тебе в озеро з каменем в руках! - підвищує голос Юнгі, вставши на ноги.

- Продовжуєш захищати свого дідугана, навіть знаючи, як все було насправді?! - мавка досить різко повертається лицем до Міна та дивиться зеленими очима на нього. - Ти такий же як він, - пирхає він, хитаючи головою в різні боки. - І своїми слова б'єш по вавках, які зробив мені твій дід, - його голос стає тихіше, але очі продовжують палати зеленим вогнем. - Чому б і мені не зробити тобі боляче?

- Що ти маєш на увазі? І як ти плануєш це зробити? Всі дорогі мені люди вже мертві, - посміхається на одну сторону столяр.