Зелений тиждень

1. Біси повилазили.

Через напіввідчинене вікно у стару невелику хату, по якій літає пил, пробиваються промінчики денного сонця, а разом із ними голоси людей з вулиці. Легкий вітерець гуляє по невеличкій кімнаті, гойдаючи рушники, на яких стоїть стара ікона. Здається, вона в цьому домі стоїть і охороняє сім'ю Мін вже років сто. Тато своєму синові завжди казав, що та ікона залишилася ще з весілля його дудісів - прадідусів Юнгі - і захищає їхню оселю від злих духів, які полюбляють виходити з лісу та тероризувати сільське населення на великі свята.

Юнгі з дитинства пам'ятає - ікону не можна прибирати. Вона завжди повинна стояти у кутку, щоб мала змогу захистити у потрібний час. Також тато казав, що, якщо маленький альфочка прибере ікону з її місця, святий, що зображений на ній, буде сердитися на Міна. Але пройшли дитячі роки, а з ними й страх перед Богом, який, як казав померлий татко, покарає альфу.

До хати заходить кремезний чолов'яга та, обережно прикривши за собою двері, кладе на лавку купу трави, яку сьогодні назбирав. Він витирає з лоба піт брудною рукою, на якій залишився зелений сік рослин, і, взявши невелику кількість трави, кидає її собі під ноги, потім бере ще і розкидає по підлозі всієї хати. Юнгі ніколи не вірив у традиції, а тим більш у церковні свята, але тато, помираючи, наказав не нехтувати цим та робити все згідно із правилами. Альфа, як порядний син, виконує останню волю татка, якого любив понад усе у цьому світі та все ще намагається змиритися з тим, що його тата вже не має.

Закінчивши, Мін витирає руки полотенцем і йде у свою майстерню. Він сідає та продовжує працювати над лавкою, яку в нього замовили спеціально для свята. Чоловік обережно вистругує потрібну форму та, обговорені зі замовником, деталі, що будуть прикрашати лавку. Через необережність ніж з'їжджає і ранить руку чоловіка, якою він тримав лавку. Він хмурить свої брови й витирає кров ганчіркою, що лежала праворуч від нього, і продовжує працювати, не зважаючи на біль у лівій руці.

Юнгі видихає усе повітря із легенів, коли закінчує роботу. Поклавши ніж на стіл і роздивившись закінчену лавку, альфа продивляється чи все виповнено правильно і згідно із проханням замовника. Впевнившись у тому, що лавка зроблена як треба, чолов'яга з тяжким вдихом підіймається на ноги і йде до хати, щоб поїсти після плодотворної праці. Він насипає собі власноруч зварену кашу і сідає за чи малий стіл.