ШКOOL

2

Уроки закінчились ще годину тому. Всі вже розійшлись по домівках, і тільки Хан вилизував кабінет біології, та проклинав всіма можливими словами Мінхо, який просто сидів на вчительському столі, звісивши ноги.

- Так! - Джисона вже шляк трафив. Він різко випрямляється, гримаючи шваброю об підлогу. Він вимів всю розсипану з горшків землю, зібрав квіти у вазонки (нащастя, вони були пластиковими, тому не розбились при падінні). - Харе з мене роботи. Підняв би ти свою ліниву сраку, ми б вже давно закінчили.

- Йди нахуй, Хан. Ти перекинув їх, тобі і прибирати. - відказує Лі, не відводячи погляду з гри на телефоні.

- Ти придурок, якби ти мене не штовхав, цього б не було! - але реакції Джи не отримав. - Мінхо!

Тут Лі ховає телефон до кишені і встає зі столу, з викликом вдивляючись в злі очі навпроти.

- Від тебе жодної користі. Зроби хоть щось, і розходимось, - вимагає Джисон, але Хо раптом розслабляє хмуре обличчя та посміхається краєм губ.

- Добре. Я пішов. Ти сам прекрасно справляєшся. - легко промовив Лі та, взявши рюкзак, попрямував до виходу із кабінету.

Із очей Хана полетіли іскри. Він підбіг до дверей та, захлопнувши їх просто у Мінхо перед носом, замкнув на ключ. Хан розвернувся обличчям до Хо та спостерігав, як насуплюються брови хлопця.

- Безсмертний? Відчиняй.

- Прибери свою частину класу і відчиню.

Лі спробував вихопити ключ із рук Джисона, але той відбіг у протилежний кут кабінету.

- Хан Джисон, віддай ключі, бо приб'ю тебе, ти мене знаєш!

- Ризикни.

А Мінхо двічі повторювати не потрібно. Не відомо, чого домагався Хан, але зараз Лі здоганяє його по всьому кабінеті, зсуваючи парти, перевертаючи крісла, нащастя, хоча б вазонків вони не зачепили в погоні.

Нарешті на одному із ханівських "дріфтів" Мінхо вдається вхопити того за гучкур, чим валить рижого на підлогу. Хан протяжно стогне від сильного удару спиною, і деякий час йому здається, що з легенів вибило усе повітря - нормально дихати не вдається ще деякий час. Лі, вдруге за сьогодні, сідає тому на бедра, не даючи змоги підвестись, але Джисон навіть не розплющує очей, досі дизорієнтуючись.

Коли Мінхо поліз тому до кишень, щоб знайти відібрані ключі, у двері постукали:

- Що там відбувається?! - це була чергова прибиральниця, яка ймовірно прибігла на шум у кабінеті.