ШКOOL

6

Урок біології сам по собі нудьга всесвітня (звичне штадіювання тем про будову амеби і інфузорії туфельки), а особливо коли вчитель говорить настільки монотонно та нерозбірливо, що спати хочеться. А хлопцям сьогодні, у теплу сонячну погоду зовсім не до сну: у їхніх планах знайти проблем на сраку.

Просто зараз Фелікс крадеться під шкільними вікнами слідом за Джисоном. Дзвінок вже пролунав, але ні Хану, ні Ліксі амеба не здалась. Пройшов вздовж стіни до заднього двору, залишилось непомітно перелізти пліт (бажано, але завжди є "але"). Коли вони вже були за крок до "с'їбемся і відпочинемо нормально", на задній двір почали виходити учні молодших на рік класів (швидше за все на урок фізкультури), а з ними і учитель.

- Лікс, швидше, а то спалять і підза нам! - крикнув Хан, в темпі склавши руки в імпровізований замок-підставку. - Давай на руки і за паркан.

Фелікс швидко перебрався через загорожу, а за ним і Джисон. Хан часто втікав таким способом зі школи тож він знав кудою і як краще пробратись непомітно у центр міста.

Біологія була одним із останніх уроків, тож на вулиці вже темнішало. Прогулявшись вечірніми вуличками, хлопці вирішили ще зробити круг через парк та розійтись по домівках.

У парку вони взяли по морозиву і повільно рухались у бік невеличкого дитячого майданчику. Взагалі, розмови про все на світі не припинялись ще від школи: пацани на диво швидко знайшли спільну мову. Вони обговорили і свої дитячі роки, і улюблені к-поп групи, фільми, комікси, відеоігри. Виявилось, що різниця між їхніми днями народження в один день, що не залишило без планів "спільної туси на дн".

Коли хлопці минали футбольне поле дорогою до будинку Фелікса, їх гукнули:

- Ей, гуманітарка!

Повернувшись одночасно на грубий, але з веселинкою голос, друзі помітили математиків з "А" класу: хлопці стояли серед поля, за зачиненою наніч загорожею. Впізнавши Чанбіна, Лікс побіг одразу до сітки. Джисон вагався, бо з Чанбіном був і Мінхо, але все ж покрокував за другом.

- Прогулюєте? - швидше, реторично поставив питання Со.

- Ви, вар'яти, вкурсі, що вночі поле не просто так зачиняють. - вигнув брову Хан, кинувши поглядом за спину Чанбіна, де стояв Лі.

- Та всім до сраки. Ми тут кожен вечір чілимо, не буде нічого. - посміявся Бін. - Не хочете з нами м'яча поганяти? Нам якраз не вистарчало двох бажаючих продути на бажання.