ШКOOL

20

Останні тижні навчання промайнули непомітно за підготовкою до випускних екзаменів. Хлопці майже не виповзали з дому Мінхо, вирішуючи всі можливі завдання з шкільних предметів. Кожен обрав собі університет і намагався випуститись гідно, щоб мати можливість вступити туди, куди душа тягне. Обрали всі, окрім Хана. Джисон як і рік тому, не планував продовжувати навчатися. Хоча випускні екзамени здав досить добре, завдяки підготовці із Лі, проте кошти на оплату навчання з неба все ж не посипались.

Зараз же юнаки неспішучи прогулювались тихою вулицею вечірнього містечка, тримаючи по ріжку морозива. Руді пасма розвивались теплим вітерцем, поки Хан спостерігав за грайливим двобоєм Мінхо і Чанбіна, котрі зчепилися у спорі за смаки морозива. Нічого нового.

- Навіщо взагалі купувати м'ятне морозиво, якщо можеш просто захавати зубної пасти?! - гукнув Бін, тикаючи у ріжок Лі.

- О, тоді йди і закинься пральним порошком! Смак жувальної гумки, йопта, хто взагалі до такої хімозної мішанини додумався. - завернув очі Мінхо, перекрикуючи Чанбіна.

- Всі ви додіки, - озвався Фелікс, що стояв з Ханом трошки позаду. - Бананове - саме піздате.

- Фу! - випороли одночасно математики і, невтримавшись з себе самих, розгеготалися.

- Я буду сумувати за вами, якщо на чистоту. - мовив Лікс, тепло оглядаючи друзів.

- Та годі тобі, пів години автобусом від твоєї іноземномовної шараги до нашої добиратись. - обійняв білявого зі спини Со.

- Але все ж! Навчальні дні без вас...Як таке пережити...?

- Ви в одному місті будете навчатись, це вже не погано. - сумно усміхнувся Хан.

- Джисон-а, я без тебе там взагалі здохну!

- І я без тебе, Ліксі! - підіграв тому Джисон.

Їм залишалось два тижні літніх канікул, і далі всі вирушають на навчання. Хан же залишається у своєму містечку сам. Він не показував, але в душі кігтями шкряботіла журба, від того, що його друзі будуть за десятки кілометрів. Мінхо і Чанбін подаються до Пусанського національного університету, а Фелікс здаватиме вступні іспити до університету іноземних мов, також у Пусані.

Юнаки продовжували жартувати і планувати, як і куди підуть в перші вихідні у новому місці, а Хан з Мінхо відстали від компанії, йдучи позаду. Лі весь час не зводив очей з сумної усмішки Джисона. Він не хотів з ним розлучатись. Дуже не хотів.