ШКOOL

15

Шкільні дні пролітали непомітно. Снігопаду більше не було, проте щодня ставало дедалі холодніше. Хан впевнено ловив окунів, похиливши голову над розкритим підручником з географії, тикаючись у нього носом, як відчув, що над його партою хтось навис. Розплющивши заспані очі, він помітив знайому хитру усмішку, примружені карі вічі і розмірхане вугільного кольору волосся. Мінхо стояв перед ним у класі гуманітарних наук, наче у себе вдома, та тримав одну руку за спиною.

- Чого тобі? - більше здивовано, аніж грубо, запитав Джисон, протерши кулачками очі.

- Який ти вихований. - усміхнувся Лі. - Прийшов запропонувати тобі допомогу з підготовкою до підсумкової контролки з алгебри. Це ж останній тиждень навчання.

- Отак сам і допомогти мені? - Хан з недовірою примружився, спостерігаючи, як Мінхо боком сідає на його парту.

- Допомогти... в обмін на те, що ти допоможеш мені із написанням твору з літератури. - Хо глядів кудись у стелю, перебираючи пальцями край свого піджака.

- А, он воно що. - Джисон весело хмикнув собі під носа та опустив голову на складені на стільниці руки. - А якщо я не погоджусь?

- Ей, Хан Джисон. - тепер вже посерйознішав Лі. Він зістрибнув зі столу та присів навпочіпки, чим опинився на рівні спокійного обличчя Хана. - Будь людиною. Сьогодні і я, і Бін, і Ліксі твій, здибаємось у мене для підготовки.

Джисон невідривно вдивлявся в темні зіниці математика, котрі були в кількох сантиметрах від його обличчя. Так зблизька Мінхо видавався ще красивішим. Стоп.

- Окей. Тобі і справді не впоратись з цим твором. - лукаво усміхнувся рудий, спостерігаючи як Лі дратівливо випрямляється, засовуючи руку до кишені шкільних штанів.

- Теж мені, геній великий. - Більш в жарт мовив Мінхо та продовжив стояти на місці. - Я тут... коротше, це тобі. За те, що погодився. - він поклав шоколадний батончик з арахісом на стіл перед носом Джисона, а сам поспішив із чужого класу.

Хан ще якийсь час витріщався на гостинець на його парті, а потім на вхідні двері. Те, що відбувається у голові цього математика - для нього досі було таємницею.

...

- Боже, Мінхо. В тебе нормальний твір-роздум, розписаний за усіма правилами. Я навіть не розумію, навіщо потрібен був тобі тут. - Джисон звично сидів на підлозі у вітальні вдома Лі, тримаючи в руках його чорновий варіант домашнього завдання.