ШКOOL

16

Іноді з'являється "те саме відчуття", коли розписав приклад з алгебри, перечитав його і тобі він видається підозріло простим.

Джисон вирішив забити болт на свою чуйку і дописати нещасну контрольну наздогад. Хоч завдання із точних наук у класу гуманітаріїв все ж простіші за навчальною програмою, це не скасовує їхньої наявності. З дзвінком на перерву аркуші із розв'язками були здані, а учні нарешті видихнули з полегшенням:  завтра - останній день навчання і початок зимових канікул.

Хан вишмигнув з класу одразу із дзвінком. Він не хотів пересікатись з Мінхо, хоча йому й самому була дивною власна поведінка. Чого це він никається по школі так, наче Лі його з'їсть? Хан завмер на місці біля сходинок на поверсі: з-за спини роздався звук дверей, що відчиняюсться, а глянувши через плече, Хан помітив Мінхо який спокійно виходив із свого класу. Ну звісно ж, чорнявий одним із перших впорався із завданнями тесту і не залишався дописувати щось й на перерві. Поки Лі не встиг його помітити, Джисон збіг по сходах, перестрибуючи їх по дві штуки та рванув до їдальні.

Пробившись крізь страшний натовп, Хан завалився на стілець біля Фелікса, який вже очікував тут свого друга.

- О, Джисоні, ти вже тут. Чому так гнав? - здивувався світловолосий, спостерігаючи як намагається віддихатися від бігу його друг.

- У мене важливе питання. - Хан звів очі догори, роздумуючи. - Кілька питань. Але це суто між нами. Окей, хух. Я не знаю, я не впевнений, проте, як мені перевірити чи переконатись в тому, що мені подоб...

- Йоу, гуманітарка! - схвильованого Джисона перебив Чанбін, котрий повільно причовгав до їхнього столику.

- Після школи поговоримо. Удвох, - шепнув йому Хан, спостерігаючи, як засяяло обличчя його друга при появі Со. - Я вахуї.

...

- Так що ти хотів сьогодні запитати?

Фелікс спокійно перемішував тільки-но залиту окропом локшину у цілодобовому магазинчику, де сьогодні підпрацьовував Хан. Після занять рудоволосий впевнено вихопив Лікса та притягнув за руку до цілодобовки, а той був і не проти. Зараз друзі сиділи за маленьким столиком біля вікна у півпорожньому магазині, коли Хан нарешті розпочав, витерши руки об зелений жилет робочої уніформи.

- Так от. У мене є дкякі... здогадки. - юнак невпинно перебирав пальцями у складених на столі долонях. - Як перевірити, чи подобається мені хтось. Ну тобто, це, мабуть, почуття, але я не впевнений, які саме - дружба там, чи ще яка мара.