ШКOOL

11

Джисон швиденько змахнув кілька зошитів у ранець та застібнув блискавку. Сьогодні йому хотілося прийти до школи раніше. Він забіг на кухню, кидаючи рюкзак десь в коридорі, та натрапив на свою тітку, яка щось гортала у телефоні, сидячи за столом.

‐ Куда так рано, бурундук? - Джунха здивовано спостерігала, як хлопчина із легкою усмішкою поспіхом заливає окропом пакетик чаю у горнятку.

- В школу, - сонячне проміння прострибувало крізь тонкі фіранки, плуталось у рудому волоссі Джисона, підкреслюючи цим сонячний настрій ранку. - Сама ж казала, щоб я дотримувався пунктирності.

- Пунктуальності, - не зло поправила його Хан, знову опускаючи очі в відкритий у смартфоні чат. - Та й говорила я це для галочки, як базові дорослі настанови.

- Та без б. Що там твій кавалєр? - хитро усміхнувшись, Джисон нахилився над дівчиною, щоб заглянути в екран.

- Нічого такого. - мовила задумано Хан, а потім раптово підняла голову, стукаючи хлопця кулаком по бедрі. - Точніше, не кавалєр він. І взагалі, ключі сьогодні знайди, роздовбай.

- Знайду я.

Джунха повернулась з поїздки у неділю вечором, після того, як дізналась, що Джисон прогубив ключі від дому і зараз ночує у друга. Зазвичай, вона не часто спілкується з Ханом, але після слів Донука вирішила, що можна спробувати проявляти свою турботу більш помітно. Все ж, вони не чужі люди один одному вже скільки часу, а Джи і досі залишається дитиною, котрій не вистарчає любові старших.

Зашнурувавши нашвидкоруч старі кеди, Джисон вхопив рюкзак, та виглянув із коридору на кухню.

- Нуна, ти сьогодні працюєш до котрої?

- В першу зміну. Але ключі все одно пошукай.

- Йопта, добре. - Джисон відчинив вхідні двері та гукнув, перед тим як захлопнути їх: - Привіт передавай креветці з класною тачкою!

- Здрисни, засранець!

Добрий ранок він такий.

...

У подвір'ї школи на Хана традиційно накинувся з обіймами Фелікс. Він ділився останніми новинами, що зібрались у нього за вихідні, проте Джисон слухав у пів вуха. Юнакові кортіло швидше потрапити на поверх їхнього з математиками класів. Без причин звісно. Просто хотілося.