4

171 28 3
                                        

Фелікс стояв у черзі в їдальні. Гамір тут неймовірний, з-заді пхалися інші учні, але Лікса це не хвилювало. Йому було комфортно серед людей. Більшу частину дитинства він провів за домашнім навчанням, бо його батьки вважали, що викликаючи вчителів додому їхній син краще освоюватиме матеріал у такому молодому віці та не відволікатиметься на "підліткову фігню", тож майже всі класи середньої школи він провів сам-на-сам вдома. Тому потрапивши в останні роки шкільного життя у "соціалізацію" він вирішив не втрачати жодної можливості потоваришувати з усіма. Буквально з усіма. Лі був дуже дружелюбним і йому не вистарчало соціуму.

- О, Фелікс, правильно? - впевнений голос пролунав десь за спиною на що Фелікс і повернувся.

- А? Я? Так, я... - з Ліксі все гаразд, просто до нього звертався його типаж ідеального хлопця, який недавно до нього домахався. Двояке відчуття.

- Минулого разу якось неправильно все вийшло, мене звуть Чанбін, - хлопець протягнув руку, - почнімо ще раз?

- Я...е... Напевно, - світловолосий трохи завис, зважуючи всі плюси та мінуси, але все ж потиснув долоню у відповідь, яскраво усміхнувшись. - Радий познайомитись нормально. Можеш звати мене Лікс.

- О, Ліксі, добре. А це мій друг - Мінхо. - Бін вказав вбік хлопця який стояв у щирому ахірі та спостерігав за діалогом.

- Мінхо. Зрозумів. - Лікс вже встиг наслухатись від Джисона про цього Мінхо, тож тут відчуття вже не двоякі. Мінхо ж просто дивився перед собою. - Моя черга підійшла.

Фелікс почав накладати одразу два підноси з їжею. Тим часом Мінхо нарешті відвис:

- Як швидко ти розговорився з гуманітарієм. І невже він збирається вплести два підноси хавки. В один підхід? - мовив той, помітивши як білявчик оформив дві порції.

- Тц, це він для Джисона. Ти не часто приходиш до столової, от і не пересікаєшся з ними, але Ліксі часто бере і підніс для Хана. - пояснив Бін, також отримуючи їжу.

- А в рижого руки відваляться самому підійти? - більше із знущанням вимовив Лі.

- Джисоні погано почувається в штовханині людей. Та й мені не складно. - втрутився Фелікс, почувши їхню розмову.

- Це мило з твого боку. Може я допоможу тобі з другии підносом? Ви ж за останнім столиком сидите, біля вікна? - запитав Бін, засвітившись. Мінхо усміхнувся кутиком губ: його друг так очевидно намагається зблизитись із цим блонді.

ШКOOLWhere stories live. Discover now