Землі Дня та Ночі. Царство Золота Й Сонячних ПроменІв

Частина перша. Іліодор. Глава 1

Спекотний день виявився справжнім випробуванням. Жарке повітря наче душило, через що дихати було важко. Сонце, немов нещадний хижак, погрожувало спопелити цілий світ. І якщо для когось цей день став втіленням неймовірного страждання, то для Лейли це була чудова нагода позасмагати на даху будинку, в якому вона мешкала.

– Айзек! – вигукнула вона, схопившись за підлокітники шезлонгу на якому лежала. Побачивши, як її брат отримав потужний удар в живіт , вона загарчала, немов лютий звір, – Ти, ніяк, вирішив убити мого брата? – її щелепа стиснулась до болю, а у золотистих очах спалахнув справжній вогонь. Цей щзвірілий погляд призначався Айзеку — ментору Тео. Цей старий осел ніколи не щадив її брата.

Такі дні, як сьогодні, були не рідкістю. Айзек і Тео підіймались на дах будинку, щоб трохи потренуватися. Лейла ж у цей час спостерігала за їхніми поєдинками, не забуваючи при цьому доглядати за своїм тілом і волоссям. Дівчина могла наносити на своє тіло різні масла, а також приводити свої нігті до ладу. Не було різниці, чим вона займалася — Лейла просто знаходила привід відвідувати ці дурні тренування, щоб стежити за Айзеком. Той був занадто суворий з її братом. Іноді, Лейла дозволяла собі уявляти, як вона власноруч виколює очі й ламає руки цьому старому віслюкові. Це була її мрія ще з дитинства.

– Це більше схоже на спробу повбивати одне одного, але ніяк не на тренування, – вона важко зітхнула, розуміючи, що її слова не припинять тренування і їй прийдеться потім піклуватись про рани й синці Тео.

У цей момент Лейла помітила хижу посмішку Тео. Той зі спритністю ухилився від удару Айзека, після чого відразу ж перейшов у наступ. Від удару Тео, Айзек злегка зігнувся і злісно зашипів, немов змія. Лейлі не вдалося приховати своєї підступної посмішки. За тим, як б'ють Айзека вона могла спостерігати вічність.

– Все ніяк не второпаю, що ти тут забула, лисичка? – кожне слово Айзека було просочене отрутою. Його тон був зухвалим й підступним, та Лейла незворушно продовжувала підпилювати свої нігті. Ними вона коли-небудь збиралася видряпати Айзеку очі, – Хіба тобі не час обкрадати заможних аристократів? Напевно, вони вже на тебе зачекалися.

Лейла засміялася. Її сміх був схожий на прекрасну музику. У Лейлі все було прекрасно – починаючи з голосу і закінчуючи її неперевершеною красою. Дівчина повністю перейняла зовнішність від матері, яку нерідко називали богинею. Ще б пак! Маючи таке гарне обличчя і витончене тіло Лейла могла підкорювати принців і навіть королів, якщо не самих богів.