Землі Дня та Ночі. Царство Золота Й Сонячних ПроменІв

Глава 6

Дракони були на кшталт міфів в Іліодорі. В історії Земель Дня згадувалися дракони, як чудовиська із Земель Ночі, які в Першу війну винищували сольдійців. Чудовиська Ночі — так їх ще називали сольдійці. Лейла була з ними згодна. По-іншому вона не могла назвати цих істот. Вона спробувала заплющити і знову розплющити очі, сподіваючись, що дракон їй просто примарився.

Дракон. Вигадка з казок, які колись розповідала мати Лейли на ніч. Вигадка з колискових і балад, що вона співала доньці, коли та хворіла або довго не могла заснути. В пам'яті одразу пролунали слова пісні:

Баватос-гора, що туманами вкрита,

болем та страхом вона оповита.

На скелястій горі ,що стоїть серед хмар

І вдень , і в ночі оживає кошмар,

Дракон всемогутній — господар гори,

що ревом своїм здригає світи.

Він скарб береже від зайвих очей

На потязі тисячі днів і ночей.

Йому не відомі ні жаль , а ні туга,

Не має у нього ні брата, ні друга.

Той хто наважиться на гору піти,

тому не вдасться втекти від біди:

згорить у вогні, у пазурах згине,

Та гору зі скарбом ніхто не покине.

Сила і міць заховані в ньому,

та знати про це не треба нікому.

Дракона ніхто і ніщо не здолає,

Лише юна діва, що йому заспіває.

Лейла затамувала подих, спостерігаючи за тим, як справжній дракон боровся з якоюсь збожеволілою дівицею, яка намагалася прикінчити його двома мечами. У сміливості їй не відмовиш. Але Лейла воліла б назвати її божевільною. Незнайомка, чиє каштанове волосся було заплетене в безліч маленьких кісок, здавалося, зараз впаде на землю від безсилля. І хоч її погляд був сповнений рішучості, Лейла помітила, як у неї тремтять ноги. Ще б пак! Піднятися на цю скалу не кожен зможе, а після цього ще й із драконом боротися?

— Що там? — запитав запиханий Тео, який присів біля Лейли.

— Тобі краще цього не бачити, — прошепотіла дівчина, боячись відвести погляд від дракона.