Луїза звикла працювати під прикриттям. Вона була в цьому найкращою. Вдавати із себе різних людей – було весело. Вона насолоджувалась тим, як обдурювала людей, як її вміння допомагало Даніїлу й іншим. Вона була відьмою чотирьох стихій – найрідкіснішою серед її сестер. Древня – її мати, думала, що це допоможе їй подорослішати, стати справжнім лідером, повірити в Нотту, в Дів, яким вони молились. Її народ змушений був спуститись під землю і облаштувати там своє Підземне царство. Так їм вдалось сховатись від переслідування Юліана та його сім'ї.
Ця думка розлютила Луїзу, поки та мила підлогу в Палаці Іліодора. Вона влаштувалась слугою, трішки змінивши свою зовнішність. Не таке чорне волосся, не така бліда, з дуже дурною й наївною посмішкою. Стара жінка на ім'я Тарра взяла її на роботу, чому Луїза була дуже рада. Дівчина могла нишпорити палацом й дізнатися те, що приховують ці стіни. Адже слуги дуже непомітні, вони мов привиди, що мають вуха. Ніколи не говорять – але слухають й аналізують. Що ж, це мало чим відрізнялось від того, чим вона займалась в Твіліоні. Та золото... Воно придушувало її силу. Все єство говорило їй забиратись із цих проклятих земель, а тим паче із палацу, яке повністю було зроблене із найкоштовнішого металу. Її сили топились в ньому, наче масло на сонці.
— Ти! – Луїза підняла голову й по дитячому глянула на Тарру, що стояла неподалік і перевіряла помиту підлогу, — Дуже добре. Ти молодець. Дуже старанна.
Луїза опустила голову й видавила із себе наївну посмішку.
— Дуже дякую, — тихенько промовила Луїза, — Я можу ще чимось бути корисною?
— Поки що можеш відпочити, — Тарра оцінювала нову дівчину дуже прискіпливо, — То звідки ти кажеш приїхала?
— Із Тарртона. З маленького селища Ортос. Воно біля границі. Мої батьки загинули нещодавно від важкої хвороби, я не знала куди іще можу податися...
Луїза видавила із себе сльозинку, що стекла по її злегка загорілій шкірі й вмить витерла її рукавом свого білого сарафану, що тут носили всі служанки.
— Вибачте. Я ще не до кінця оговталась.
— Нічого, — Тарра примружилась й злегка кивнула в бік лівого крила Палацу, — Ти ж знаєш, що тобі туди не можна? Ні за яких обставин. За це Його Величність карає смертю.
— А чому? – її голос став дуже високим, наче в дитини. Здивовано округливши очі, поцікавилась Луїза.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Землі Дня та Ночі. Царство Золота Й Сонячних ПроменІв
FantasyЛейла - професійна шахрайка, яка з легкістю здатна обікрасти навіть найзаможнішого жителя Ка́рдана. Вона ладна геть на все заради золота. Саме тому, коли король Е́лізар обіцяє нагороду тому, хто принесе йому магічний камінь Сонця, Лейла не вагаючись...