Землі Дня та Ночі. Царство Золота Й Сонячних ПроменІв

Глава 47

Лейла й пригадати не могла, коли востаннє так добре спала. Наче всі думки, всі переживання розчинились, даючи їй змогу врешті відпочити. Коли вона прокинулась, Даніїла уже не було поряд, і всі події вчорашнього вечора здавались їй звичайним сном. Але ні, їй це не примарилось, вона добре пам'ятала, як він погладжував їй спину, заспокоюючи. Міцно, та водночас ніжно, тримав в своїх обіймах, даруючи таке потрібне їй тепло та комфорт. Завдяки Королю Воронів їй вдалось розслабитись , на деякий час виключити всі думки та емоції , що не давали їй спокою вже дуже давно. Даніїл хотів, щоб вона врешті відпочила, виспавшись перед смертельним завданням. І йому це вдалося.

Вона встала з ліжка й відправилась до ванної кімнати. Вмиваючи лице, добре придивившись, Лейлі захотілось кричати. У дзеркалі вона побачила маму. Точніше її точну копію. Це приносило їй душевний біль і страждання. Вона не заслуговувала цього. Її мати була найпрекраснішою людиною, доброю, співчутливою. А Лейла була її дешевою копією, в якій взагалі не було цих якостей. Натомість була хитрість, схильність всіх обдурювати, навіть себе, досягати мети любою ціною, не зважаючи на почуття інших.

— Ти жалюгідна, — прошепотіла вона, дивлячись на себе, — Ти боягузка. Ти ніколи не будеш схожою на неї. Ти на це навіть не заслуговуєш, — уже у весь голос кричала Лейла своєму відображенню.

Лейла відвернулась, відчуваючи, як її душать сльози. Можливо, це була реакція на стрес, в якому перебувала дівчина, передчуваючи свою загибель. Якщо їй не вдасться обдурити русалок – їй прийде жахливий кінець. Марфа детально розповіла їй, що з нею зроблять, якщо спіймають. Лейла намагалась змиритись із тим, що на неї чекає. Хоч їй і було дуже страшно, та відступати вона не збиралася. Дівчина чітко розуміла, іншого виходу в неї немає, інакше її брат загине.

Після недовгого вмивання Лейла заплела дві коси й натягла позичений Луїзею одяг.

— Ти готова? – з байдужістю спитала фея. Сії явно вона не подобалась. А може Сії ніхто не подобався. Може це була генетична риса усіх фей. Лейла ледь видно кивнула й відправилась в слід за нею, — Виспалась?

— Так.

— Добре. На тебе чекає жахливий день, — голос Сії був пропитаний жорстокістю. Різкий, наче вітер у зимовий день. Лейла тільки важко зітхнула. Вона і сама це знала. Навіщо Сія повторює це знову і знову? Щоб вона відмовилась? Чи думає, що вона не впорається із завданням? Вона й досі вважає, що це безглуздо, що це не виправдовує можливих наслідків.

— Не хочеш, щоб я впоралась, так? – Лейла підіймалась сходами вслід за Сією й намагалась відволіктись від того, що все її тіло тремтить від страху.

— Так, — просто й легко відповіла Сія, навіть не глянувши на Лейлу, — Богині не просто так сховали камінь й прокляли сольдійців, а в першу чергу їхнього короля. Вони не мають відчуття ситості. Завжди хочуть більше. Така жага дуже небезпечна, коли в тебе є необхідні здібності, щоб задовільнити свої потреби.

— Хочеш сказати, якщо сила каменю звільниться, сольдійці нічим не будуть відрізнятись від веспертів? – Лейла спинилась чекаючи, поки Сія зверне на неї свою увагу. Фея зупинилась й глянула на Лейлу. Її погляд не означав нічого хорошого.

— Ні, адже весперти хоча б в клітці Мертвого Лісу. Сольдійці ж будуть вільними й зможуть робити все, що їм заманеться.

— Я тобі не вірю. Не вірю, що всі сольдійці стануть не контрольованими й зруйнують цей світ.

— Ні. Не всі сольдійці. Тільки їхній король, який віддає накази, і якого бояться сильніше за саму смерть. Ти можеш мені не вірити, але якщо тобі вдасться виконати це завдання ти сама у всьому переконаєшся. Сила каменю проклята, і той, хто володітиме цією силою також пізнає це прокляття. То ж я просто надіюсь, що русалки розірвуть тебе на шматки до того, як тобі вдасться наблизитись до каменю.

— Даніїл знає, що ти бажаєш мені смерті? – Лейла ледь не задихнулась від гніву, запитуючи це.

— Так.

— І що він про це думає? – Лейла схрестила руки на грудях й глянула Сії прямо у вічі.

— Сказав, що якщо хоча б одна волосина впаде з твоєї голови, він знищить всіх русалок і любого, хто задумає заподіяти тобі шкоду, — Сія відповіла так, наче це було звичною справою. Знищити всю расу заради однієї людини. Фея сказала це так спокійно й впевнено, що Лейлі стало дихати ще важче.

— А він це може? – поцікавилась вона, боячись почути відповідь.

— Ще йяк може, — тільки і відповіла фея, перед тим, як продовжити підійматисьсходами, до самого верху скали, де на них вже чекав Даніїл і Лука.