Землі Дня та Ночі. Царство Золота Й Сонячних ПроменІв

Глава 49

Все відбувалось блискавично. Марфа була такою пруткою, що Лейла не встигала спостерігати за її рухами. Швидка, жорстока, ненаситна. Їй дійсно хотілось їх вбити. І це неабияк злякало Лейлу. Якщо вона їх вб'є... Весь план піде коту під хвіст. Та у Лейли не було часу розмірковувати про це. Вона поплила до печери. Обережно. Тихо. Щоб стражниці, які намагались вбити Марфу не помітили її. Вона опинилась в печері й поплила до каменю сонця, що лежав під прозорим куполом. Лейла помітила, як сильно трусились її руки. А якщо Даніїл помилився, і доторк до каменю її вб'є? Часу на сумніви не було. Лейла підняла купол й простягла свої руки до каменю, що почав сильніше світитися золотистим світлом.

— Ах ти шахрайка! – Лейлу відштовхнула одна із стражниць й замахнулась на неї своїм тризубцем. Лейлі вдалось перекотитись в сторону до того, як гострі штики наскрізь проштрикнули б її людське серце. Стражниця зашипіла, від чого її чорне волосся, що більше походило на водорості, піднялось до гори. Лейла відштовхнула стражницю своїм важким хвостом і та вдарилась об стіну печери. З її голови потекла голуба кров. Лейлу б це неодмінно налякало, та вона вже і так перебувала в жаху від того, що відбувалось.

Зябра.

Треба пошкодити її зябра, і тоді вона не становитиме загрози. Вона помре швидше, ніж зможе зрозуміти, що Лейла підмінила камінь й втекла.

Лейла замахнулась своїми кігтями на стражницю, яка вже почала приходити до тями. Стражниця оговталась й зашипіла висунувши руки вперед. Вона хотіла вирвати Лейлі серце. Та дівчина вчасно відплила й знову ухилилась від чергового нападу.

— Я вирву твоє серце, а потім куштуватиму його із задоволенням.

В печеру доносились крики, сповненні болю і страждань. Лейла молилась Соллі, щоб це не були крики Марфи. Якщо вона загине...

— Ти не наша сестра, — стражниця принюхалась, — Ти смертна.

Стражниця сплюнула й з усієї сили кинула тризубець Лейлі в груди. Будучи людиною, Лейла ніколи б не змогла ухилитись від удару штиків. Та із новим тілом їй дісталась й нова реакція. Тризубець летів у її груди дуже повільно, вона мала час на те, щоб ухилитись від нього, та вона вирішила цього не робити. Натомість, вона поплила прямо на штики, а потім, за кілька секунд до удару, схилилась й проплила під ним. Замість того, щоб схопити тризубець і кинутись у бій, не знаючи чи вистачить їй сил і майстерності змагатись з досвідченою вартовою, Лейла вирішила схитрувати. Вона жбурнула камінь сонця прямо стражниці в руки. Та рефлекторно схопила його, і це стало найбільшою її помилкою. Вартова загинула миттєво. Лейла не повірила своїм очам. Невже їй це вдалося. На якусь мить вона запанікувала. В голові виникла думка, що вона теж могла б померти, якби у неї не була змішана кров. А якби це не спрацювало?

Перебуваючи у легкому шоці дівчина підплила до стражниці, щоб забрати в неї те, за чим прийшла. Наблизившись до неї впритул, Лейла розімкнула пальці вартової, і забравши справжній камінь, вклала в її руки фальшивку. Тримаючи в руках камінь сонця, вона відчула всю ту силу, що в ньому ховалась. Древня, така могутня. Лейла сховала камінь до своєї сумочки, що висіла через плече. Їй треба було поспішати. Дівчина хотіла вже було покинути печеру, як її погляд прикував медальйон, що висів у стражниці на шиї. Він наче щось їй шепотів і вона подалася ближче.

— Візьми мене, — нашіптував їй медальйон, — Візьми, і я ще не раз стану тобі в нагоді.

Лейла зірвала медальйон з шиї мертвої русалки й подалась до виходу. Серце шалено билось від страху й відчаю.

Випливши із печери, Лейла помітила як Марфа із задоволенням на обличчі вириває серце останній стражниці. Вона відпустила мертве тіло, яке впало на дно моря, а згодом кинула і серце, як сміття.

— Впоралась? – спитала Марфа у Лейли. Та тільки кивнула, — Тоді поспіши. Час зілля не буде діяти вічно, а я попіклуюсь про все це.

— Дякую, — прошепотіла Лейла й збиралась було поплисти до скель Короля Воронів, як Марфа беззвучно всміхнулась й промовила.

— Одним «дякую» ви з Даніїлом не розрахуєтесь, Лейло.

Лейла всміхнулась й поплила з усієї сили. Так швидко, як тільки могла.