Землі Дня та Ночі. Царство Золота Й Сонячних ПроменІв

Глава 15

Дорога була виснажливою. На щастя, Лейлі пощастило, і вона їхала в окремо відведеній їй кареті, чому була невимовно рада. За цілий день шляху вона звиклася з думкою, що перебуває на Землях Ночі, де магія була звичною справою і де жили різного роду істоти, про яких Лейла навіть не здогадувалася. Хоча, якщо вона напружить пам'ять, то, напевно, згадає розповіді батька, що були засновані на легендах про ці землі та її чудовиськ. Єдину дивину, що їй вдалося помітити, це те, що в кареті не було задушливо, навіть навпаки, злегка прохолодно, при тому, що на вулиці була пекельна спека.

Раз у раз дівчина виглядала у віконце карети, щоб роздивитись тутешню місцевість. Шлях проходив повз родючі поля, засаджені зерновими культурами, та квітучі долини, де тут і там буяли трави, а поміж них виднілися розсипи різноманітних барвистих квітів. Подекуди, мов тонкими стрічками , бігли струмки з чистою джерельною водою, а десь не десь виднілись скелясті гори вкутані туманом. Проїжджаючи лісом Лейлі кілька разів вдавалося побачити диких звірів. На узліссі вона помітила військовий гарнізон , в якому тут і там снували гвардійці , заклопотані своїми справами. Їй вдалось розгледіти прапори біля палаток на яких були зображення півмісяця і зірок , як і на чорних мундирах у солдат Земель Ночі. Їх шлях продовжився, дівчина помітила, що сильно втомилася,і мало не заснула.

Надвечір, коли сонце сховалося за обрій і карета зупинилася, Лейла, бажаючи дізнатися, що трапилося, а заразом і розім'яти закляклі ноги, вибралася з карети, розглядаючи своє місцезнаходження. Вона озирнулася, помітивши велику садибу, побудовану повністю з дерева. У вікнах горіло світло і крізь них можна було помітити людей, що блукали великими коридорами. Садиба була розташована глибоко в лісі, оточена соснами і туями.

— Ми переночуємо тут, — сказав принц Юліан, що з'явився з нізвідки. Він стояв за спиною Лейли, і їй довелося закликати на допомогу всю свою силу волі, щоб не здригнутися від теплого подиху біля її вуха, — Вам потрібно відпочити, адже дорога на нас чекає довга і виснажлива.

Його голос був солодкою музикою,що зачіпала струни її душі. Лейла обернулася до принца, подивилася йому в очі, побачивши там грайливих бісенят.

— Дякую за турботу, — сказала вона якомога м'якше. Вона повинна грати роль, — Я це дуже ціную.

Юліан зміряв її поглядом і кивнув у бік садиби.

— Ходімо. Насправді, мені не терпиться прийняти ванну.