Землі Дня та Ночі. Царство Золота Й Сонячних ПроменІв

Глава 43

Ян Краймер ніколи б не подумав, що прийматиме таких дивних відвідувачів в своїх маленьких апартаментах. Він переводив погляд з одного гостя на другого, прискіпливо вивчаючи їх. Ось навпроти нього сиділа не просто відьма, а спадкоємиця Кістяного Трону — трішки зухвала, розкута та балакуча дівчина, що на перший погляд здавалася звичайнісінькою людиною. А біля неї ліниво розкинувся, хоч і не високого зросту, але кремезний та мужній чоловік, що назвав себе ельдерійцем. І Яну, якщо чесно, не хотілось виясняти, хто він такий. Поруч нього сиділа, як виявилось, справжня вовчиця — трохи агресивна, небезпечна і безжалісна, нехай і не мортор. Хоч Ян і не був слабаком та боягузом, але така компанія в його оселі все ж таки напружувала його. Він взяв свою кружку й відпив трохи чаю, що заварив всім гостям, щоб трохи розслабитися, поки Урсула і відьма – на ім'я Луїза обговорювали якийсь Ельдерон.

— То ти друг Лейли? – спитала Луїза, прискіпливо, вивчаючи сольдійця. Ян не відвів погляд й теж почав оглядати нову знайому.

— Можна і так сказати, — спокійно відповів він, знизивши плечі, — То, кажете, вона зараз в Ельдероні? – поцікавився він.

— Так. Вона в безпеці, — запевнила Луїза, — То як ви планували звільнити брата Лейли? У вас уже був готовий план?

— Так, — відповіла Урсула, поклавши ноги на стіл. Вона дістала свій маленький клинок й почала вичищати бруд з-під нігтів, — То, кажеш Даніїл змінив моє завдання?

— Так, вовченятко, — Урсула загарчала, що викликало в Луїзи широку посмішку, — Даніїлу потрібно дізнатись все про принцесу Аврору а також скільки гвардійців є в палаці, їх переміщення, караул, як часто змінюється варта і таке інше, — Луїза махнула рукою й відкинулась на спинку дивана. Артур мовчав, вивчаючи Яна і його житло.

— То ж є у когось пропозиції, з чого ми можемо почати? – Артур виразно глянув на Яна. Ну звісно ж. Ян виріс в Іліодорі й знає Ка́рдан, як своїх п'ять пальців, а ще він був професійним крадієм й ошуканцем. Хлопець важко зітхнув й підвівся, йдучи до шафки з книгами. Звідти він дістав карту, й розгорнувши її, поклав на стіл.

— Це карта Ка́рдана. Це палац Короля, — Ян тицьнув на малюнок на карті й його палець повільно рухався на південь, — Тут, наскільки я знаю в'язниця. Але я не знаю точно, де саме тримають Тео. Можливо він в палаці в особистій в'язниці Короля Е́лізара. Це можна перевірити, тільки якщо самим проникнути туди.

— У нас не було наказу звільняти Тео з в'язниці. Це може бути надто небезпечно, і не повинно викликати підозр у Короля Е́лізара, — сказала Луїза, — Для початку, нам потрібно пробратись в палац і вияснити все про принцесу Аврору. Чи жива вона взагалі, і в якому стані. Сумніваюсь, що якщо вона божевільна – то зможе претендувати на трон.

— Ви хочете вбити короля Е́лізара? – Ян моментально збліднів, притискаючи руку до серця.

— Не виключено, що прийдеться, — тільки й відповіла Луїза. Ян замовк й звалився на диван, поруч із Урсулою.

— То ж хто хоче проникнути в палац? Хтось горить бажанням? – спитала Луїза, оглянувши всіх присутніх по черзі. Важко зітхнувши, вона підвелась й тихо прошипіла, — Ну, як завжди, прийдеться робити все самій.